Нечесні вибори, протести опозиції, зміна влади. Так розвивалися події в Україні та Грузії, такого ж фіналу прагнуть і противники влади в Киргизії. В неділю ситуація в цій середньоазіатській країні різко загострилася. На півдні Киргизії сталися масові сутички демонстрантів з поліцією.

Після ”помаранчевої революції” в Україні, якій передувала ”революція троянд” у Грузії, протести опозиції у колишніх радянських республіках сприймаються як передвісник можливої зміни влади. Саме тому увага світової громадськості зараз прикута до Киргизії. Ось уже кілька днів там тривають протести проти результатів парламентських виборів, на яких більшість мандатів отримали пропрезидентські кандидати. Опозиційні сили звинувачують киргизьку владу у фальсифікаціях, вимагають нових виборів і відставки чинного президента країни Аскара Акаєва.

У неділю ситуація на півдні Киргизії, де опозиція має найбільше підтримку населення, вийшла з-під контролю властей. Все почалося після того, як у містах Оші й Джалал-Абаді поліція силою звільнила будинки місцевих адміністрацій, які раніше захопили прихильники опозиції. Було затримано десятки осіб, з обох боків є постраждалі. Але в Джалал-Абаді демонстранти знову взяли під свій контроль обладміністрацію та будинок місцевої міліції, звільнивши затриманих раніше опозиціонерів. На вулицях кількох міст на півдні Киргизії тривають акції протесту.

Політичні оглядачі вважають, що нинішне керівництво Киргизії, очевидно, недооцінило протестний потенціал власного народу. Говорить Беате Ешмент, експерт з питань Середньої Азії:

”Ці протести показують, що всупереч заявам Акаєва ситуація в країні дуже напружена. Кілька тижнів тому він заявив, що знайшов секрет мирного проведення виборів. Але насправді ситуація дуже неспокійна й населення, очевидно, готове вийти на вулиці.”

Організація з безпеки та співробітництів в Європі, спостерігачі від якої критикували порушення на виборах у Киргизії, висловила занепокоєння останніми подіями на півдні країни. ОБСЄ закликає представників влади та опозиції знайти мирний шлях вирішення проблеми.

Що ж стосується реакції Росії та Заходу, які свого часу зайняли активну позицію щодо президентських виборів в Україні, експерт Беате Ешмент сумнівається, шо події в Киргизії матимуть такий же резонанс:

”На відміну від України та Грузії, Захід мало цікавиться ситуацією в Киргизії, незважаючи на перебування там американських та російських солдатів. Я не можу собі уявити, що Росія перейматиметься Киргизією так само як Україною. Киргизія мало цікавить Росію. Україна вважається російською сферою впливу й з економічної точки зору є важливішою, ніж далека маленька Киргизія. А щодо американців, то не думаю, що вони вийдуть за рамки звичайних дипломатичних заяв”.

Російський оглядач Аркадій Дубнов бачить принаймні одну паралель між останніми подіями у Киргизії та нещоднавньою кризою в Україні:

”У Бішкеку не показували свого прагнення застосовувати силові засоби для придушення опозиційних мітингів. Тако само діяло до завершення конституційної кризи в Україні керівництво на чолі з Леонідом Кучмою. Але якщо в Україні це вдалося довести до певного компромісного політичного рішення, то в Бішкеку пішли іншим шляхом. Я побоююся, що це рішення може мати трагічні наслідки. На мій погляд, керівництво Киргизії погано розуміє, як реагуватимуть киргизи на півдні. Відомо, що киргизи – досить темпераметні люди, вони на все реагують, так би мовити, з лопатами й вилами в руках. Крім того, в Україні консолідація протестного електорату була одним з головних факторів у діях опозиції, а в Киргизії консолідації серед різних опозиційних груп не спостерігається”.

І Аркадій Дубнов, і Беате Ешмент звертають увагу на локальність протестів у Киргизії. Народ вийшов на вулиці лише в кількох містах на півдні, а в столиці Бішкеку ситуація відносно спокійна.

”Зміна влади в Бішкеку може відбутися тільки тоді, коли протести перекинуться на північ. Але за моїми даними, цього поки не відбулося.”