Особливо категорично проти реформ та економії висловилися греки. На виборах у неділю вони покарали дві найбільші партії, які по черзі керували країною впродовж останніх десятиліть. Ще 2009 року консервативна «Нова демократія» і соціалістична ПАСОК разом мали 80 відсотків голосів. Цього разу від переконливої більшості залишилося всього лише 33 відсотки. Політичний зсув відбувся і у Франції. Тут президентом обрали соціаліста Франсуа Олланда, який обіцяв французам покласти край режиму економії.
 
Греція може залишити єврозону
 
Коаліційні перемовини щодо формування нового уряду в Греції можуть затягтися. Але вже тепер з упевненістю можна сказати, що більшість майбутнього парламенту країни виступатиме проти поставленого МВФ та Євросоюзом курсу жорсткої економії. Професор економіки університету Гоенгейм Ганс-Петер Бурггоф узагалі припустив, що більшість майбутніх парламентарів узагалі вважають, що державні борги несправедливі, а тому не мають наміру сплачувати їх, зауважив експерт в інтерв'ю Deutsche Welle.

Досі країну, що погрузла в боргах, на плаву тримали Європейський Союз та Міжнародний валютний фонд. Але це може дуже швидко змінитися, зауважує Гольгер Шмідінг, головний економіст німецького Berenberg Bank. «Не виключено, що Європа перекриє грошовий кран, якщо в грецькому уряді не залишиться нікого, хто хотів би втілювати обіцяні реформи», - вважає він. І тоді Греція може вилетіти з єврозони, не виключає Шмідінг.
 
Ганс-Петер Бурггоф закликає європейських політиків зробити висновки з політичного вибору греків. Він переконаний: Європа не повинна нести відповідальність за борги Греції: «Ані напряму – через механізми фондів стабілізації, ані опосередковано – через Європейський центральний банк, або шляхом таких божевільних ідей, як єврооблігації».
 
Олланд хоче того, чого уникає Німеччина
 
Саме такі «божевільні ідеї» як єврооблігації хоче запровадити новий президент Франції Франсуа Олланд. На його переконання, Європейський центробанк мав би ще активніше включитися у боротьбу з кризою. Олланд готовий стимулювати економічне зростання за рахунок нових боргів. Тобто він виступає за все те, чого щосили уникає Німеччина. Насамперед Олланд хотів би наново «перекроїти» фіскальний факт, про що він неодноразово наголошував під час своєї передвиборчої кампанії. А це – чи не єдине досягнення європейської антикризової політики.
 
Утім, те, що на перший погляд може здаватися підґрунтям для потенційного конфлікту між Францією та Німеччиною, навряд чи переросте у конфронтацію, вважає професор макроекономіки Ансгар Бельке з університету Дуйсбурга-Ессена. Він схиляється до думки, що Олланд, швидше за все, діятиме прагматично. «Адже він добре розуміє, що Німеччина є головним торговим партнером Франції», - сказав Бельке в інтерв'ю Deutsche Welle.

У конкурентній боротьбі з Німеччиною Франція останніми роками дедалі більше здавала позиції. Якщо дефіцит бюджету в Парижі 2011 року становив 5,2 відсотка від обсягу виробництва, Берлін міг похвалитися лише одним відсотком. Рівень безробіття у Франції майже вдвічі вищий, ніж у ФРН. У той час, як німецький експорт процвітає, французька частка експорту в ЄС скорочується. Тому за другою за величиною економікою єврозони пильно стежать фінансові ринки та рейтингові агентства. І Олланд про це знає. «Фінансові ринки нещадно каратимуть його, якщо він захоче впровадити бодай щось із того, про що він заявляв напередодні виборів», - упевнений Бельке.
 
Прихильники «м'якої» валюти
 
Довіра інвесторів до європейської валюти після виборів у Франції та Греції знову похитнулася. Курси акцій у всьому світі стрімко падають. Євро опустився нижче позначки 1,30 долара. Утім, цілком імовірно, що багато хто в єврозоні з цього приводу не дуже засмучується. «Нині в Європі багато хто зацікавлений в менш стабільному євро», - каже економіст Бурггоф.
 
Більш високий рівень інфляції полегшує роботу урядам і підвищує шанси змусити розплачуватися більш багатих партнерів у єврозоні. А це насамперед Німеччина. На думку Бурггофа, найвищий кредитний рейтинг ФРН – це швидше за все лише питання часу і втримати його буде неможливо. А якщо цей найбільший гарант євро захитається, то й до краху єврозони залишаться лічені дні.