НОВИНИ

09.11.2011 | Газовий блеф Росії і похолодання у стосунках між Україною та ЄС (світова преса)
Джерело - Українська служба "Радіо Свобода"

Західні експерти вважають, що прогнози посилення енергетичного тиску Росії на Європу і своїх сусідів з відкриттям 8 листопада прокачки газу через «Північний потік» є значним перебільшенням. Не виключають, що цей проект стане чи не єдиним реалізованим із багатьох запланованих раніше Москвою газогонів. А розмови про «Південний потік», як і інші газові прожекти Путіна, експерти називають сьогодні блефом, більше розрахованим на залякування України. Газети також інформують про значне погіршення атмосфери стосунків між ЄС та Україною, особливо після судового вироку Юлії Тимошенко та перенесення візиту Президента Януковича до Брюсселя. Аналітики і дипломати кажуть, що подальше гальмування переговорів щодо політичної частини угоди між ЄС та Україною робить перспективу підписання цієї угоди у грудні цього року все більш ілюзорною.

Журналіст американської «Крісчен Саєнс Монітор» Лусіан Кім, який працює багато років у Москві, каже, що імідж «Газпрому», розрекламованого монстра Путіна, як «енергетичної зброї» є більше «химерним та ілюзорним», і «врешті-решт «Північний потік», що стартує 8 листопада з благословення канцлера Меркель та президента Медведєва, може стати єдиним реальним витвором у мережі запланованих «Газпромом» трубопроводів». Бо «Південний потік», як наголошує Кім, «все більше нагадує блеф, покликаний чинити тиск на Україну і відмовити європейських партнерів від прокладання власних газогонів до Каспійського басейну». На думку автора цієї статті, Росія все більше потребує допомоги Заходу в подальшій експлуатації своїх газових родовищ, та й наростання виробництва зрідженого і сланцевого газу значно зменшує перспективи посилення впливу російського блакитного палива на енергетичний баланс Європи та сусідів Росії. Навіть повна експлуатація двох планованих ниток «Північного потоку» дозволить наростити їхню потужність лише до трохи більше ніж 50 мільярдів кубічних метрів газу на рік, тоді як українська ГТС вже сьогодні здатна перекачувати до Європи понад 150 мільярдів кубічних метрів блакитного палива з Росії. Тому, на думку Кіма, «Північний потік» з його невиправданою вартістю у понад 12 мільярдів доларів є «символом архаїзму, побудованої на енергоресурсах недієздатної і контрпродуктивної зовнішньої політики».
 
Лондонська «Файненшел Таймз» також наголошує, що ЄС значно обмежує вплив «Газпрому» на своєму енергетичному ринку антимонопольними обмеженням, та й падіння цін на природний газ і наростання ролі альтернатив у вигляді сланцевого газу свідчать, що «не все виходить так, як хотіла Росія… хоча вона святкує нині перемогу, завершивши будівництво «Північного потоку», який має чимало супротивників».
 
Швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ» інформує, що Москві не вдалося блокувати доступ Європи до газових запасів на Каспії, і свідченням цього є нова угода між Азербайджаном і Туреччиною про постачання каспійського газу, яка зміцнює перспективи європейського газогону «Набукко». Газета також відзначає неефективність роботи російського монополіста «Газпрому», його заскорузлість у ставленні до модернізації енергетичного комплексу і вдосконаленні внутрішнього газового ринку Росії, де ціни на газ штучно занижені та не відповідають міжнародному рівню.
 
Ендрю Ретман попереджає на сторінках видання EUObserver, що «Україна має менше бажання щодо зустрічі на найвищому рівні» у зв’язку з відсутністю так бажаної для Києва політичної перспективи вступу до ЄС як складової нової угоди між Брюсселем та Україною. Видання цитує при цьому двозначні висловлювання заступника міністра закордонних справ України Павла Климкіна, який сказав у Брюсселі 7 листопада: «нам необхідна тверда заява про те, що ми завершили всі переговори, але чи парафуємо ми їх, чи ні, вже не так важливо». Дипломати ЄС, що їх цитує Ретман, вважають цю вимогу Києва до політичної частини угоди нереальною у зв’язку з відсутністю згоди в ЄС щодо перспектив розширення і попереджають, що така ситуація «ставить угоду як ціле в стан глибокого замороження». Маневри напередодні зустрічі на найвищому рівні між ЄС та Україною відбуваються на тлі різкого погіршення у стосунках сторін, зауважує Ендрю Ретман. Представники ЄС не мають вже стовідсоткової впевненості у тому, що саміт Україна – ЄС, запланований на 19 грудня, все ж відбудеться. При цьому автор статті цитує висловлювання речників Брюсселя на згадану тему.


| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект