Нинішній референдум був багато у чому унікальним. Такого кворуму в Італії не бачили з 1995 року. Вражає й одностайність італійців: у середньому 95% тих, хто проголосував, сказали „ні” планам уряду Берлусконі щодо приватизації системи водозабезпечення, щодо будівництво на Апеннінах нових АЕС та щодо так званої „поважної причини” – тобто можливості прем’єра та міністрів не з’являтись у суді через заведені проти них справи.

Фактично це означає, що від Берлусконі втомились як політично ліві, так і праві, адже у минулі два дні йому сказали „ні” на 10 мільйонів осіб більше, аніж голосували за нього 2008 році, коли він востаннє прийшов до влади.  Ще однією новітньою рисою нинішнього плебісциту була потужна роль, яку зіграв інтернет. ЗМІ, що їх контролює Берлусконі, майже не приділяли уваги референдуму, а у цей час соціальні мережі вибухали все новими ініціативами із закликами прийти та проголосувати. І часто саме молодь, яка більшою мірою й „населяє” інтернет, виступала провідником, пояснюючи батькам, які саме наслідки очікують країну, якщо плебісцит не відбудеться.

Що ж далі?

Тепер Італії слід виробити нову стратегію щодо піднятих питань. Так, тепер тут не будуть побудовані чотири нові АЕС вартістю 40 мільярдів євро. Всі визнають: тепер країні шлях тільки до відновлюваних джерел енергії, наприклад, сонячної. І в Італії у цьому відношенні є непоганий потенціал, однак чи вистачить його принаймні для підтримання нинішнього рівня споживання? Адже потреба в електроенергії не тільки не зменшується, а й зростає. Щодо водних ресурсів, то тут країні слід боротися насамперед з великими втратами у водогонах, які подекуди сягають 50%. А це означає масштабну реконструкцію.

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  Протести проти АЕС в ІталіїЩодо останнього питання референдуму – так званої „поважної причини”, яка дозволяла б міністрам та прем’єру не з’являтись у суді на власних процесах, то тут аналітики прогнозують нові кроки з боку уряду. І не тільки аналітики: як йшлося у сатиричному ролику, розповсюдженому через інтернет: „Якщо ви хочете, щоб уряд витратив ще місяці й місяці для вироблення нового закону для врятування прем’єра, замість того, щоб вирішувати нагальні проблеми країни, то можете голосувати...”.

Вотум недовіри

Берлусконі й сам розуміє, що тепер все ускладнилося, але його надією є законопроект про „короткий процес”, сутність якого полягає у тому, що процеси у відношенні раніше не засуджених осіб, мають йти в архів швидше. Це врятувало б його від чотирьох нашумілих процесів, які саме „висять у нього на шиї”: Медіасет, Медіатрейд, Міллю та „справа Рубі”. Разом з прем’єром такий „подарунок” отримали б тисячі обвинувачуваних по всій країні, жертви злочинів яких чекають на справедливість.

У цей час лівоцентристи наполягають на тому, щоб уряд Берлусконі негайно подав у відставку та дав місце новим виборам. „Він ніколи у житті цього не зробить добровільно через особисті мотиви”, - стверджує непримиренний опозиціонер та один з ініціаторів референдуму Антоніо Ді П’єтро. Слід виробити альтернативу Берлусконі, переконаний він. І, на думку деяких політичних оглядачів, ця альтернатива може знадобитись вже скоро: восени Берлусконі може отримати вотум недовіри у парламенті, а відтак буде змушений піти.