З початку січня у литовському суспільстві триває дискусія, чи їхати президенту Валдасу Адамкусу в травні до Москви на відзначення 60-річчя перемоги.

Президент Латвії Вайра Вікє-Фрейберга вже кілька тижнів тому офіційно прийняла запрошення російського президента Володимира Путіна. Президент Естонії Арнольд Рюйтель ще не визначився. Президент Литви Адамкус також .

Глава парламенту Литви Артурас Паулаускас заявив у середу у Вільнюсі, що питання, чи брати участь в урочистих відзначеннях шістдесятих роковин перемоги у Другій світовій війні, слід вирішувати на основі цінностей, а московські спроби скликати чотиристоронній саміт з президентами країн Балтії, який мав би відбутися після ювілейних урочистостей, Паулаускас назвав трохи смішним.

Спікер литовського парламенту сказав: “Я не бачу доцільності проведення зустрічі - невідомими є наміри проведення такого заходу : чи вирішити які-небудь розбіжності, чи існують досі невирішені питання... А приваблювати лише тим, що, мовляв, зустрінемось з найвищими урядовцями Росії й тому ви приїжджайте,- вважаю, є трохи смішним”.

Без сумніву, зазначив Паулаускас, сама зустріч з будь-яким керівником іноземної держави є потрібна й повинна проводитися під час офіційних чи робочих візитів. Проте тут маємо трохи інше запрошення й трохи інший контекст, за словами глави Сейму Литви.

На думку політичного оглядача Вітаутаса Рубавічюса, президент Адамкусом вирішив їхати до Москви. Чому? Тому що Адамкус був відсутнім на дуже важливому для Західного світу заході відзначення шістдесятих роковин звільнення нацистських концтаборів смерті в Освенцімі та вшанування пам’яті жертв Голокосту. Жодний керівник держави Європейського Союзу не дозволив би собі не брати участі у цих заходах, вважає політичний оглядач Рубавічюс.

Противники поїздки президентів трьох країн Балтії до Москви вважають, що травневі урочистості в російський столиці перетворяться на непряму підтримку політики Володимира Путіна. Адже теперішня політична коректність може з часом призвести до того, що європейські політики будуть утримуватися від прилюдного нагадування про злочини сталінізму та про колишню окупацію Радянським Союзом трьох Балтійських країн.