Політичні партії Фландрії і Валлонії досі не можуть дійти згоди щодо майбутнього державного устрою Бельгії. За умов, коли немає згоди, а точніше навіть бажання знайти спільні точки дотику, формування урядової коаліції не видається можливим. «Я думаю це дуже серйозно і безпрецедентно. Подібного я не пам’ятаю», - каже перехожий у Брюсселі. «Гадаю, нам краще розколоти країну навпіл», - каже інша мешканка столиці.

«Клінічна смерть»

Ці настрої нині сильні в Бельгії, як ніколи. Перемогу на останніх виборах здобула партія "Новий фламандський альянс", очолювана Бартом де Вевер, яка виступає за повну автономізацію Фландрії, не має наміру йти на поступки франкофонам у будь-яких, навіть найдрібніших питаннях. Валлони, передусім Соціалістична партія, яка здобула найбільшу кількість голосів у франкомовній частині країни, зі свого боку, не можуть дозволити собі погодитися з вимогами фламандців, тому що це автоматично буде свідченням їхньої політичної слабкості. 

 Одним з найбільш критичних моментів стало обговорення перегляду закону щодо фінансування регіонів. Фламандці наполягають на отриманні для себе повної податкової автономії, що звільнить їх від значних виплат у федеральний бюджет. Франкофони ж з такою постановкою питання не згодні, оскільки тоді позбавляються масштабних уливань у свою соціальну систему з федерального бюджету. За умов, коли Валлонія і так переживає складні часи, таке скорочення фінансування і дотацій може мати негативні наслідки для мешканців регіону. За всіма ознаками міжпартійний переговорний процес зайшов у глухий кут. Деякі місцеві політики називають ситуацію «комою» або «клінічною смертю» Бельгії.

Монархія вже не консолідує

Бельгійська монархія традиційно виступала в якості основної консолідуючої сили. Але сьогодні король Альберт Другий вже не має важелів, здатних змусити фламандців і валлонів домовитися про будь-що. 

 Політичні партії, які претендують на формування урядової коаліції, а їх загалом сім, так і не змогли домовитися.  Та якби проблема полягала б лише в політичній кризі – це півбіди, кажуть мешканці країни. Ідеться про те, що нездатність валлонських і фламандських політиків домовитися між собою може спричинити розкол країни. Про це вже вголос говорять і франкофони, і фламандці. На початку цього тижня також лідер соціалістів Еліо Ді Рупо, який раніше палко виступав за збереження єдності Бельгії, побіжно згадав про можливість розділу Бельгії на дві незалежні держави: Фландрію з одного боку і Бельгію – з іншого, яка включатиме брюссельський регіон і Валлонію. Цей сценарій уже не виглядає сюрреалістичним.