20 років потому, як Оксамитова революція поклала край комуністичному правлінню у Чехословаччині, лунають голоси перестороги: чехи знову можуть потрапити під московський вплив. Цього разу небезпека йде не від російських танків, а від енергетичного бізнесу, в якому Росія має провідні позиції у світі.

У жовтні минулого року керівники Європейського Союзу були серйозно занепокоєні. Всі вони підписали нову Лісабонську угоду, яка давала ЄС його першого президента. Але один керівник – президент Чеської Республіки Вацлав Клаус – угоди не підписував і не відповідав на телефонні дзвінки своїх європейських колег.

Натомість він поїхав у закордонну поїздку, яка завершилася у Москві. Там на російському телебаченні можна було побачити, як він критикує ЄС на спільній прес-конференції з усміхненим президентом Росії Дмитром Медведєвим.

Згодом Клаус усе-таки підписав Лісабонську угоду, але лише після того, як його впертість завдала серйозного удару по і без того хиткій єдності ЄС. Численні критики звинувачували Клауса в тому, що він хотів бути у центрі уваги Європи. Але виглядало також, що він діяв в інтересах Кремля, причому вже не вперше. Протягом кількох років чеський лідер підтримує Москву настільки послідовно, що жарти в Празі про те, що він – російський агент, викликають більше, ніж нервовий сміх.

Відомий чеський журналіст Ярослав Плесл вважає, що не має значення, чи в таких плітках є частка правди. «Не обов’язково бачити якісь папки з документами, якщо вони існують. Його треба судити за його вчинками, – наголошує журналіст. – Росіяни хочуть, щоб Європейський Союз був якомога слабшим, і в цьому, без сумніву, Клаус добре служить їхнім інтересам».

Номінально європейські фірми як локомотив російських інтересів

Але Клаус у цьому не сам. Дедалі більше чеських політиків, як виглядає, мають зв’язки з Росією, і це викликає велику тривогу.

Критики кажуть, що головним знаряддям впливу Москви є енергетика. Росія є найбільшим у світі експортером нафти і газу, деякі країни Центральної та Східної Європи залежать від російських поставок майже на 90 відсотків. Існують припущення, що, на відміну від західних фірм, які лобіюють свої власні інтереси, російські підприємства є невід’ємною часткою російської зовнішньої політики.

Колишній голова чеської розвідувальної служби Карел Рандак каже, що найбільші російські компанії працюють у Чехії під прикриттям фірм, якими номінально володіють чеські громадяни, але насправді їх контролює Москва. «Якщо росіяни хочуть інвестувати або взяти контроль над якимись стратегічними питаннями у Чехії, вони це роблять через якісь фірми, зареєстровані у Швейцарії або Західній Європі, тож ніхто не зможе сказати, що за тою чи іншою компанією стоять росіяни», – зазначає екс-голова розвідувальної служби.

Серед таких компаній – газотрейдер Vemex, що від часу заснування 2001 року взяв контроль вже над 12 відсотками чеського внутрішнього газового ринку. Хоча на інтернет-сторінці цієї фірми ніщо на це не вказує, її насправді контролює «Газпром» через низку фірм, що знаходяться у Швейцарії, Німеччині, Австрії та на Кіпрі. Vemex – це лише одне з великої кількості підприємств, які «Газпром» заснував по всій Європі, щоб потрапити на внутрішні енергетичні ринки інших країн.

Старі комуністичні контакти також корисні

Але чехи, які занепокоєні діяльністю Москви, звинувачують своїх співвітчизників у тому, що вони відчиняють двері перед Росією, терплячи широкомасштабну корупцію в бізнесі та політиці. Колишній міністр довкілля Мартін Бурсік зауважує центральну роль, яку відіграють у Чехії лобісти.

«Російські компанії застосовують свій вплив через старі контакти комуністичної доби, – каже він. – Це щось таке, чого не можуть застосувати Сполучені Штати. Законне, прозоре лобіювання з боку президента або держсекретаря не може із цим конкурувати, беручи до уваги те, як тут функціонує політика».

Наприклад, російська компанія Lukoil торік одержала контракт на постачання 20 відсотків авіаційного пального, яке використовується на празькому міжнародному летовищі. Жодна інша фірма не брала участі у тендері. Можливо, російській компанії це вдалося, бо вона мала серйозну політичну підтримку. Чеські ЗМІ повідомили, що виконавчий директор Lukoil Вагіт Алекперов, що наближений до російського прем’єра Володимира Путіна, таємно зустрічався із президентом Чехії Клаусом. Це зродило підозри щодо залаштункової угоди.

Лобісти, пов’язані з росіянами, фінансують чеських політиків

Але як би там не було, Lukoil також розвиває зв’язки і з іншими чеськими політиками. Серед них популярний колишній прем’єр-міністр Мілош Земан. Його партія заперечує припущення, що вона фінансується компанією Lukoil, але визнає, що одержує гроші від лобістів, зв’язаних із росіянами. Головний із них – Мірослав Слоуф – колишній молодіжний комуністичний лідер, який був посередником в угоді Lukoil із празьким летовищем. Слоуф водночас є правою рукою Земана.

Проамериканські політики у Чехії вбачають загрозу у таких, як Слоуф. Серед них – міністр закордонних справ Карел Шварценберґ. Він вважає, що чеські лобістські групи є надто сильними, і це грає на користь Росії.

«Зокрема, в енергетичному секторі багато російських компаній перебувають під дуже сильним впливом держави. А Росія все більше і більше перетворюється на авторитарну державу. Тож, звичайно, завжди існує небезпека, що економічний вплив перетвориться на політичний вплив», – наголошує керівник МЗС Чехії.

Критики Кремля кажуть, що дії президента Клауса та інших чеських політиків підривають спроможність ЄС спільно захищати свої інтереси. А це дозволяє Росії диктувати власні правила гри за допомогою угод із енергетичними компаніями окремо взятих європейських країн.

Чехія грає лише скромну роль у московській стратегії. Європа одержує від Росії чверть усього газу, і це число зросте, коли буде збудовано два нові газогони. Це ще більше посилить залежність ЄС від російських енергоносіїв.

Колишній чеський міністр Мартін Бурсік каже, що маневрування щодо енергопостачання є часткою боротьби за політичний вплив у стилі «холодної війни». Він вважає, що це в цьому й надалі полягає битва між НАТО та Росією.