На тлі загрози розколу Бельгії на нідерландськомовну Фландрію та франкомовну Валлонію бельгійці вчора обирали новий уряд. Неочікувано гучну перемогу на заможній півночі країни отримали політики-націоналісти. Тим часом на півдні лідерами стали соціалісти. У Бельгії, яка готується до президентства у Євросоюзі, вже давно триває криза національної ідентичності. Бельгійський король Альберт сьогодні розпочав консультації з двома партіями-переможницями, щоб сформувати коаліцію та хоч частково примирити опонентів. Проте діалог між двома спільнотами не обіцяє бути простим.
Позачергові вибори нової влади Бельгії засвідчили стрімке зростання популярності фламандських прибічників незалежності. Для Бельгії, яка стояла біля витоків об’єднаної Європи, такий результат став справжнім потрясінням.
NVA, або «Новий фламандський альянс» 39-річного політика-сепаратиста Барта Де Вевера, вперше в історії цієї країни набув широкої підтримки серед населення Фландрії.
Тим часом у франкомовній Валонії переможцями стали соціалісти, очолені Еліо ді Рупо, який зумів представити зважену програму економічних та соціальних заходів для виходу з кризи.
«Гадаю, те, що відбувається у Фландрії, – це ганьба для всієї країни, – реагує на результати виборів мешканець Валлонії Жульєн Схетс. – Я дещо розчарований результатами виборів у Фландрії».
«Якщо ви знаєте Бельгію, то вам відомо, що в ній є дві протилежні країни, які довели, що більше не мають нічого спільного», – каже прибічник незалежності фламандської частини Бельгії Вім ван Летем.
Мовні та адміністративні корені бельгійської кризи
Аналітики переконані, що такий розподіл політичних сил суттєво ускладнить діалог між політичними таборами фламандців та валлонців. Заможніша й промислова Фландрія давно нарікає на необхідність тягнути, так би мовити, з «економічного болота» біднішу, аграрну Валлонію.
Та найбільше проблем між двома спільнотами пов’язані з правами франкомовних мешканців столичних передмість Галле та Вілвоорде, які, на думку фламандських політиків, повинні перейти з брюссельського виборчого округу до Фландрії й, головне, – заговорити їхньою мовою.
Саме це й призвело до падіння нинішнього уряду, який очолював представник лібералів Ів Летерм. Саме це й вкинуло країну в найважчу за всю її історію політичну кризу. До того ж кризу дуже невчасну, адже Бельгія через два тижні має взяти на себе керування у Європейському Союзі.
«Ми повністю готові гарантувати права франкофонів у Фландрії, – заявляв фламандський політик Барт де Вевер, із іменем якого пов’язують можливий крах Бельгії як держави. – Ми лише вимагаємо поваги до правил та їхньої адаптації, коли вони поселяються у наші райони, адже адміністративною мовою Фландрії є нідерландська. Вважаю, що це абсолютно нормально, бо якби мені довелося переїхати до Валлонії чи Франції, я б узявся за вивчення французької».
Проте його промова після переможних результатів була набагато менш категоричною. «Слід «будувати мости» з іншими політичними силами Фландрії й простягнути руку франкофонам», – сказав він, додаючи, що «треба реформувати фінансову систему, бюджет, бо ніхто не зацікавлений у тому, щоб держава залишалася заблокованою».
На порозі «коаліціади»?
У понеділок бельгійський король Альберт ІІ розпочав консультації з лідерами партій-переможниць щодо формування урядової коаліції. Проте з огляду на протилежні позиції головних політичних акторів політологи кажуть, що діалог щодо розподілу крісел у новому уряді може дуже затягнутися.
Приголомшливий прорив політиків-сепаратистів Фландрії тільки призведе до поглиблення прірви між двома мовними групами, стверджують місцеві експерти й соціологи. Деякі з них навіть натякають на те, що Бельгія може розпастися, «не доживши» до свого 180-річного ювілею, який мають відзначати наприкінці наступного року.
Тим часом директор Центру досліджень та соціополітичної інформації Вінсент де Корбітер переконаний, що врешті-решт державницькі позиції бельгійських політиків переможуть і Бельгія, відома як країна компромісів, і надалі залишатиметься єдиною.
|