Упродовж минулого тижня у провідних американських ЗМІ з’явилися публікації щодо участі Сполучених Штатів у президентській кампанії в Україні. Зокрема газета “Вашингтон Пост” у статті під назвою “США допомогли опозиції в Україні”, пише, що адміністрація Буша витратила більше 65 мільйонів доларів за останні два роки на підтримку опозиційних політичних організацій в Україні. Хоча офіційний Вашингтон заперечує, що здійснював цілеспрямоване фінансування конкретних політичних сил в Україні, деякі американські політики стверджують зворотнє.
Публічну кампанію викриття так званого плану фінансування опозиції в Україні розпочав у Вашингтоні конгресмен зі штату Техас Рон Пол. У виступі перед Комітетом з міжнародних відносин Палати Представників США він звинуватив адміністрацію Буша у проведенні “лицемірної” політики щодо Україні. За його словами, проголошуючи нейтральність щодо українських президентських виборів, американська влада здійснювала непряме фінансування опозиції через систему грантів для українських громадських організацій. Пол стверджує, що більшість отримувачів американських грантів, зокрема низка фондів та ЗМІ, симпатузують опозиційному кандидатові та сприяють його кампанії.
Схожу позицію висловив і відомий американський публіцист Пет Б”юкенен, який двічі намагався стати офіційним кандидатом від республіканської партії у Президенти США. Він вважає, що минули ті часи Холодної війни, коли доцільним було для США підтримувати антикомуністичні сили в інших державах світу. Зараз, пише Б”юкенен, відносини з Росією для Сполучених Штатів залишаються найбільш важливими, ніж з будь-якої іншою державою у світі. Тому, на його думку, для Вашингтона відносини із Москвою мають бути пріорітетнішими ніж те, хто отримає владу у Києві. Отже, як підсумовує Б’юкенен, “сприяти обранню американських васалів у сусідніх з Росією державах є актом високомірності та сліпої глупоти”.
Водночас, як вважають спостерігачі, закиди деяких американських політиків у бік адміністрації Буша щодо допомоги української опозиції мають філософське підгрунтя. Як Рон Пол, так і Пет Б”юкенен належать до радикального крила республіканської партії, відомого своїми ізоляціоністськими настроями. Іхнім головним гаслом є зменшення бюджетних витрат на зовнішні цілі Тому вони послідовно виступали проти воєнної кампанії в Іраку, проти розширення НАТО, та за вихід США з таких, на їхню думку, неефективних міжнародних організацій як СОТ та ООН. Отже, їхні закиди щодо однобічного американського фінансування в Україні можуть бути, за висновком експертів, способом зупинити чи значно обмежити будь-які майбутні витрати адміністрації Буша на розвиток демократії у світі.
У листі-відповіді ізоляціоністам, Девід Свір, американець, який працює на розвиток сільського господарства в Україні, пише, що “сприйняття помаранчевої революції в Україні як результату західного впливу” є ознакою невігластва та незнання фактів. Свір нагадує Пету Б’юкенену про його роботу в адміністрації Рейгана. Саме тоді була проголошена доктрина боротьби з “імперією зла”, уособленої комуністичним режимом Радянського Союзу. Тепер, пише Свір, таке саме зло ще можна знайти серед державних керівників багатьох українських сіл та міст. Тому він запрошує Б’юкенена відвідати Україну і самому пересвідчитися, що справа, якій присвятив своє президентство Рональд Рейган, ще не завершена.
|