Понад три тижні минуло відтоді, як у день григоріянського Різдва, 25 грудня, вчинили спробу знищити американський авіалайнер на підлеті до міста Детройта. Злодій не зміг підірвати вибухівку – вона лише спалахнула, а відтак його скрутили пасажири й екіпаж. Відтоді в американському суспільстві точиться жвава дискусія у пошуках відповіді на класичне запитання – «хто завинив?».

Завинив у кричущому провалі розвідки та правоохоронних служб, які дозволили потрапити на рейс до Америки молодикові, чиє прізвище вже стояло на списку підозрюваних у причетності до тероризму.

У першому наближенні переконливо прозвучала заява президента США Барака Обами, який вважає, що стався провал і самих систем безпеки, і працівників тих систем, які не змогли скласти контур злочинного плану попри наявність численних його складових. Ця заява спонукала розвідку й контртерористичну службу до фундаментального перегляду оперативних методів аналізу інформації.

Викладач кафедри проблем безпеки Джорджтаунського університету у Вашингтоні і водночас дорадник урядової Групи національної безпеки Брюс Гоффман каже в інтерв’ю Радіо Свобода: «Ми перевантажили та перенапружили розвідслужби, які захлиналися у потоці інформації. Почасти це відповідало планові (терористичної мережі) «Аль-Каїда» – збити нас із пантелику галасом і зливою подробиць».

Тут варто пояснити, що після ісламських терактів 11 вересня 2001 року Сполучені Штати постійно виділяють мільярди доларів на розвідку й перехоплювання телефонних та електронних комунікацій підозрюваних осіб, стеження за їхніми розмовами, інтернет-зв’язками, на вивчення їхніх грошових операцій, купівель авіквитків тощо. Аналітики цілодобово працюють із цими матеріалами, прагнучи складати з окремих фактів картину планів майбутніх атак і терористичних змов.

Різних розвідок надто багато

В останньому випадку з авіалайнером розвідка не зуміла виробити конкретної картини і запобігти спробі теракту. Причину деякі оглядачі вбачають у тому, що там, де йдеться про запобігання тероризмові, ЦРУ втратило роль провідної розвідслужби.

Із цією метою створено новий Національний центр контртероризму та офіс директора національної розвідки під командою Денніса Блера. А є ще військова розвідка міністерства оборони, є розвідслужба державного департаменту, є Федеральне бюро розслідувань тощо. Різним розвідслужбам бракує співробітництва, а подекуди навіть точиться суперництво.

Спеціаліст із питань боротьби з тероризмом у неурядовій організації «Центр за нову Америку»Браян Фішман каже: «Треба визнати, що працівники різних розвідслужб мають спільну мету – запобігати терактам, і ми іноді переоцінюємо розбіжності в їхніх поглядах. Одначе факт той, що в різних організаціях різні бюрократичні порядки… Тож там не дуже охоче довіряють працівникам служб із іншими бюрократичними навичками, які сповідують інакші методи досягнення спільної мети».

Нині Білий дім вимагає від розвідслужб покласти край міжслужбовому суперництву.