Учасники конференції у Копенгагені розділились на два табори: розвинуті країни та країни, що розвиваються. Останні претендують на більш вигідні умови щодо викидів вуглецю в атмосферу. А найбільші забруднювачі повітря – тобто розвинуті країни – до поступок поки що не готові. Чи вдасться домовитись учасникам конференції? На ці питання відповів екс-голова парламентського Комітету з екологічної політики Геннадій Руденко.

– Пане Руденко, як гадаєте, чи готові розвинені країни піти на поступки країнам, що розвиваються?

«Ми навряд чи отримаємо від великих країн якихось нових позицій. Китай завжди ставить на перше місце те, що їх темпи розвитку понад усе. По великому рахунку так само, як і Сполучені Штати. Я би найбільше цікавився налаштуванням країн, які розвиваються. Яким чином вони готові йти на якісь поступки, видозмінювати Кіотський протокол під реалії дня. По великому рахунку 2012 рік уже не за горами. Можна вже констатувати той факт, що Кіотський протокол не в повній мірі, але виправдав своє призначення. Він став повноцінним, масштабним екологічним проектом. І можна перезавантажуватися. Компроміс на фоні кризи економічної в екологічних питаннях можливий, і мабуть він буде досягнутий».

Прем'єр-міністр Данії Расмуссен Локке виступає з промовою на церемонії відкриття конференції ООН з кліматичних змін, Копенгаген, 7 грудня 2009 року

– Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що Україна має зиск від Кіотського протоколу. Маю на увазі можливість продавати квоти – тобто дозволена кількість викидів вуглецю у повітря. Адже українським виробництвом не використовується в повній мірі української квоти.

«Апріорі ще на початку дії протоколу було зрозуміло, що для України це є вдала можливість конвертувати наші людські економічні прорахунки. Хоч якийсь зиск економічний від продажу квот, які в нас збереглися за рахунок зменшення темпів виробництва. Тому для України це корисно. Єдине, що мабуть потрібно відверто сказати, що Україна в повній мірі не готова була конвертувати кошти, які отримуються від продажу квот в серйозні проекти. Безумовно тут задає тон приватний бізнес. В металургійному комплексі, в енергетичному комплексі видно, що бонуси Кіотського протоколу для них чогось варті і безумовно створюють загальну конкурентну сферу».

– Пане Руденко. Щодо нової міжнародної угоди, яку мають підписати учасники конференції по її завершенні. Чи створить вона вигідніші для України умови торгівлі квотами на викиди вуглецю?

Якщо враховувати, що Україна завжди була в десятці топових країн по продажу квот, то позиція України безумовно є, принаймні істотною в переговорах. Як на мене, від нововведень навряд чи Україна особливо виграє. Найбільш, з моєї точки зору були цікаві істотні бонуси для України саме в першому варіанти Кіотського протоколу. Тому, я вважаю, що якоїсь «манни небесної» від Копенгагенської конференції для України не варто чекати.