НОВИНИ

20.10.2009 | Україна на ядерному перехресті
За матеріалами - Української служби ВВС

За запасами природного урану Україна входить до першої десятки країн світу. Українські атомні електростанції виробляють половину електроенергії. Однак попри існуючі плани створення автономного циклу виробництва електроенергії за рахунок АЕС, Україна досі повністю залежить від постачання ядерного палива з Росії.


Ситуацію може змінити, зокрема, будівництво власного заводу з виробництва ядерного палива. Але це завдання, яке вважається частиною енергетичної стратегії країни, ускладнюється не тільки економічними, але й політичними причинами. Світові виробники ядерного палива ладні задіяти потужні політичні й економічні важелі в боротьбі за Україну, як країну, що хоче на багато років наперед обрати партнерів і їхні технології. Україна хоче енергетичної незалежності, партнери - мільярдних прибутків.


“Вітаю вас, могутні й великі цього світу!”, - вигукував один із популярних в Росії поп-співаків Діма Білан на ювілейному концерті російської державної корпорації “Росатом”. І хоча такі компліменти від улюбленця аудиторії конкурсу “Євробачення” могли сприйматися як жарт, “Росатом” дійсно можна зарахувати до великих постачальників ядерного палива. 17% у світі продає російська компанія “ТВЕЛ”. В Україні – найбільший парк атомних реакторів радянського дизайну за межами Росії. І прибутки від постачання палива для атомних електростанцій становлять понад третину загальної і половину валютної виручки.


Однак Росія хоче більше. Більше у світі. Російський президент Дмітрій Мєдвєдєв заявляв, що у ході різноманітних зустрічей з керівниками інших держав обговорює питання використання російських технологій та ресурсів у ядерній галузі. Російський президент не приховував, що “зберегти лідерські якості” для Росії дуже важливо.


 
Україна в свою чергу намагається диверсифікувати забезпечення ядерно-паливного комплексу, який дуже залежний від російського постачання і технологій. Зокрема, в Україні можуть побудувати завод для виробництва ядерного палива. На засіданні Ради національної безпеки та оборони під головуванням українського президента Віктора Ющенка питання набуло певного драматичного звучання. Український президент наполягав, що обирати партнера для здійснення будівництва треба на конкурсній основі.


Перші спроби знайти альтернативу в забезпечнні роботи ядерно-паливного комплексу в Україні були ще у 1996 році. Тоді було оголошено конкурс на постачання палива для українських АЕС. Як нагадує речниця української компанії “Енергоатом”, Наталія Козлова, виграли тоді росіяни. Вони запропонували ціну нижчу, ніж інші учасники конкурсу. Брала в тому конкурсі, як каже Наталія Козлова, і компанія "Вестінгауз", яка зараз тримає 26% ринку ядерного палива у світі. Зараз на Південноукраїнській АЕС, через державну українську державну компанію “Енергоатом”, продовжується тестування американського палива.


Газета “Дзеркало тижня” опублікувала документ, який нібито свідчить про те, що Росія в боротьбі за український ринок проти "Вестінхаус" готова не просто тиснути, але й застосовувати увесь політичний ресурс, комерційні інструменти, пресу.


 
Богдан Соколовський, уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, відповідаючи на запитання ВВС, сказав, що нема нічого дивного в тому, що Росія як інші країни вибудовує стратегії у лобіюванні свого бізнесу, однак “у випадку України і Росії” це доволі “непартнерськи”. За словами Богдана Соколовського, від цього документу стає сумно, якщо він дійсний, бо на даний момент мова йде лише про факти, оприлюднені у пресі.


Прем”єр-міністр України Юлія Тимошенко ще під час переговорів з росіянами навесні цього року домовлялася про співпрацю щодо будівництва двох енергоблоків Хмельницької АЕС та продовження постачання палива для українських АЕС. У багатьох оглядачів це викликає певні застереження з приводу того, чи не вартуватимуть Україні домовленості прем”єрів Юлії Тимошенко та Владіміра Путіна права самостійно визначати пертнерів у ядерній галузі в майбутньому. На думку оглядачів, Росія може використовувати жорстку конкуренцію між гілками влади в Україні та загострення передвиборчої боротьби кандидатів.


Як стверджує та ж газета “Дзеркало тижня”, якщо Україна обере російські технології, російські компанії практично навічно закріпляться тут. А це стовідсоткова залежність майже на сто років.


Тим часом, деякі українські АЕС вже допрацьовують до 30-річного віку. Це загострює питання безпеки.


Однак Україна може використати той потенціал, який в неї є в атомній галузі ще з радянських часів. Зокрема, у Севастополі колишнє військове училище, яке колись готувало офіцерів для радянських атомних субмарин, тепер стало національним університетом ядерної енергетики і промисловості. Вже впродовж багатьох років вуз навчає персонал для обслуговування українських атомних елекотростанцій. Проректор з навчальної роботи Сергій Мірошниченко каже, що випускники зможуть працювати й на українському заводі з виробництва ядерного палива.









Хмельницька АЕС
Хмельницька АЕС



 


| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2024. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект