Це вже третій антикризовий саміт «великої двадцятки». Уперше лідери G20 зібралися у Вашингтоні в середині листопада, коли стало зрозуміло, що фінансова криза є глобальною. Політики намагалися стримати паніку на ринках. Вони затвердили сорок кроків, аби вгамувати кризового монстра.

За п’ять місяців, у квітні, лідери держав зустрілися знов у Лондоні. Цього разу економічним спадом був уражений весь світ. «Двадцятка» мобілізувала для підтримки найбідніших країн та пожвавлення глобальної торгівлі астрономічну суму - 1100 мільярдів доларів.

«Сьогодні зібрався весь світ, аби спільно відбити глобальну рецесію. Не словами, а планом для порятунку та реформування і конкретною програмою дій», - так казав господар лондонського саміту, британський прем’єр-міністр Гордон Браун.

Бій менеджерським суперпреміям

Однак втілити план у життя вдається важко. Тому що порятовані за державний кошт банки вже заробляють мільярди, вже знову виплачуються премії топ-менеджерам і біржовим маклерам. При цьому багато аналітиків переконані: саме надмірні бонусні виплати керівникам, які базувалися на короткочасних успіхах банків, стали однією з головних причин кризи. Міністр фінансів Швеції Андерс Борг зазначає: «Нам треба зупинити це божевілля з преміями. Банкіри кидаються грошима, наче в нас 1999 рік, а не 2009-й. З бонусною практикою має бути покінчено, і щонайпізніше - у Пітсбургу».

Європейці в цьому питанні загалом солідарні. І Франція, і Німеччина, і Об'єднане Королівство теж вважають за потрібне припинити ганебну практику з бонусами. Але як? Президент Сполучених Штатів Барак Обама відчув шалений спротив Волл-Стріт. Фінансовий світ опирається втручанню держави. Але, як зауважує Обама: «Без реформи банки повернуться до старих моделей поведінки. Можливо, буде ще гірше, оскільки вони покладаються на те, що уряд їх усе одно врятує, і вони можуть іти на ще більші ризики». 

 
Виписування "стратегії виходу"

 
Жодного фінансового продукту, жодного ринку – без регулювання й контролю. Так ухвалив саміт G20 у Лондоні. У Пітсбургу лондонські рішення повинні бути формалізовані і стати обов’язковими до виконання. Лише тоді уряди почнуть втілювати їх у життя.

Щодо уроків кризи, то, на глибоке переконання глави Deutsche Bank Йозефа Акерманна, банки їх добре засвоїли. Він каже, що вже не відчутно ознак колишнього домінування на світовому ринку банків Європи та Америки. «Поки в Німеччині ще дискутують про злиття державних земельних банків, капіталізація банків у нових індустріальних країнах вже дорівнює понад чверті від загального капіталу 25 топ-банків світу. Причому цей список очолюють два китайські банки», - зазначив керівник Deutsche Bank Йозеф Акерманн.

Зрештою у Пітсбургу має бути обговорено так звану «стратегію виходу»: коли розпочинати поступове згортання мільярдних програм допомоги економікам та переходити до ліквідації гігантського державного боргу, при цьому не ставлячи під загрозу хиткі паростки зростання? Це не єдине питання, довкола якого, ймовірно, точитиметься суперечка. Чимало експертів вважають, що саміт не принесе жодних конкретних результатів.

«Я не вірю, що буде зроблено щось більше, аніж ухвалили в листопаді минулого року у Вашингтоні. Як завжди, буде декларація та домовленість 20 лідерів про речі, які слід зробити. Тим часом вони продовжать свою дискусію про необхідність координування в часи прогресуючої інтеграції глобальної торгівлі та світових фінансових ринків»,- ділиться скептичним прогнозом Бранко Терціч з консалтингової компанії Deloitte.