Запобігти державному банкрутству вдасться лише з допомогою міжнародних фінансових організацій, а також запровадженням реформ.

Ціною газового конфлікту з Росією стала втрата репутації України як надійного партнера.

Саме про це, а також про європейську та північноатлантичну інтеграцію України говорив Арсеній Яценюк з численними політиками під час візиту до столиці Німеччини.

Кореспондент Бі-Бі-Сі у Берліні Наталя Писанська, крім іншого, запитала у пана Яценюка, як Україна має ефективніше будувати відносини з країнами Західної Європи?

Арсеній Яценюк: Настав час налагоджувати відносини зі старою Європою. Вона має великий вплив на світовій політичній арені, але не завжди розуміє і чує нас, а також те, що Україна говорить в один голос. Це створює нам проблеми у відносинах з Європейським Союзом. Нині вони у Німеччині, як і ми в Україні - напередодні передвиборчої кампанії. Наші країни орієнтовані на експортну економіку й тому проблеми відчуваються особливо гостро. Різниця у тому, що Німеччині вдалося об’єднатися у широку коаліцію, що безперечно допомагає у подоланні світової економічної кризи. ФРН має також внутрішній ринок - тобто європейський ринок споживання. У нас такого ринку немає.

Бі-Бі-Сі: У тутешній пресі нерідко виникає занепокоєння щодо «замороженого» конфлікту в Криму. Особливо часто про це почали говорити після російсько-грузинського військового конфлікту, зокрема, про те, що його повторення можливе в цьому регіоні. На вашу думку, наскільки можливе?

Арсеній Яценюк: Ні, це неможливо. Крим не приєднається до Росії. Але він залишається точкою нестабільності. Я послідовно відстоюю цю позицію, як людина, що два роки пропрацювала в Криму. Росія ніколи не піде на військовий конфлікт у Криму. З однієї простої причини: військово вона вже присутня у Криму, тобто на території України. Це не означає, що Росія зменшить активність на території Криму. Маю зауважити, що вона надзвичайно активна в інформаційному плані. Я відверто скажу, що, приміром щодо питання НАТО ми втратили дуже багато, починаючи ще з підписання листа до НАТО. На мою думку, перед тим, як надсилати такого листа, ми мали провести консультації не лише з українськими партнерами по альянсу, але насамперед з тими, хто впливає на рішення, серед інших і з Німеччиною. Я не хотів, щоб вийшло так, ніби ми оголосили весілля, а наречена про це нічого не знає. Але саме так і сталося.

	Арсеній Яценюк

Бі-Бі-Сі: І ви підписали такий документ?

Арсеній Яценюк: Так, я підписав його. Цей документ не мав бути офіційною заявою. Він мав бути лише свідченням нашої спільної позиції. Ми мали намір подивитися на реакцію партнерів. Принаймні так робиться в МЗС. Це - звичайна процедура, коли узгоджений документ надсилається неофіційними каналами. Він також не оприлюднюється, поки не стає зрозумілою позиція партнерів. Так сталося, що ми програли інформаційну війну на Заході і на Сході. Наші опоненти у питанні інтеграції до НАТО зі Сходу були набагато активнішими і виграли цю битву. Я підкреслюю – битву, але не війну. Це стосунки Росія – НАТО. Тут Україна далеко не на перших шпальтах. Нині зрозуміло, що НАТО не є військовим блоком. Членство тієї чи іншої країни в НАТО є питанням геополітичного впливу, а також перерозподілу сфер таких впливів. Адже нині сила НАТО не в наявності у нього танків і зброї. Його сила у колективній системі політичної безпеки. Тому Росія займала і буде надалі займати таку позицію до країн НАТО, або до тих країн, які беруть участь в операціях євроатлантичного союзу. А Україна бере участь у всіх операціях НАТО. Зрозуміло, що не з військовим контингентом, але де-факто бере в них участь. Тому для мене немає нічого дивного у такій ситуації. Є два варіанти: Росія приєднується до НАТО. Або вона вічно - проти НАТО. Іншої формули тут немає. Тим часом Росія розширює ДКБ. Як на мене, ДКБ не є системою колективної безпеки. Це, на мою думку, військова структура колишнього Радянського Союзу. Розширення ДКБ на кордонах з Україною мене, як колишнього міністра закордонних справ, не може не непокоїти. Це означає, що ми знаходимося між двома вогнями. І хоч ці вогні не рівноцінні, однак це ще одна військова сила, яка практично оточила Україну. Білорусія – це союзні війська, найдовший кордон «руський», Чорноморський флот і Придністров'я. Подивіться на географічну карту і ви самі переконаєтесь.

Бі-Бі-Сі: У кожної країни є власна зона особливих інтересів, особливого партнерства. На вашу думку, яка зона такого інтересу в України?

Арсеній Яценюк: Ось Дмітрій Мєдвєдєв сказав, что «Украіна находітся в сфере наших традіціонних інтєрєсов». А я можу лише повторити, що Росія знаходиться в сфері геостратегічних інтересів України. Треба зауважити, що Росія - дуже складний партнер. Але водночас росіяни розуміють прагматизм і, так би мовити, слово. Якщо ти сказав: «Так», то маєш відповідно чинити, або не говори: «Так». У нас виходить, що політики говорять Росії :«Так», а потім біжать до Брюсселя і підписують іншу декларацію. А потім повертаються знову до Росії. Я даю гарантію, що 29 квітня після зустрічі в Росії привезуть якийсь документ по газу. Гратимуть у дурника, заперечуючи, щó насправді було у Брюсселі. Росіяни – молодці! Вони дуже професійно працюють. Щодо ГТС, то я розумію, що частка домовленостей з Росією, які були їй зрозумілі, але не були публічні для України. Саме тому Росія так жорстко виступила після підписання тими самими людьми, які з нею ухвалювали домовленості, підписали декларації в Брюсселі. Я вважаю, що газотранспортну систему можна вдосконалювати легко і самостійно - із залученням іноземних кредитів.

Бі-Бі-Сі: Чи отримає Україна наступний транш МВФ?

Арсеній Яценюк: Якщо місія підготувала робочий документ, то 99 відсотків, що рада директорів так і проголосує. Я був позитивно здивований їхнім рішенням. Коли я працював у Нацбанку, то вони пили з мене кров. Ми мали програму, за якою кожне рішення, кожний транш вибивався після двох-трьох голосувань у парламенті. Тобто для них існував лише закон. Вони не довіряли ні постановам Нацбанку, ні уряду. І те, що нині почалося відновлення переговорного процесу щодо надання другого траншу – це, по-перше, свідчення гнучкішого режиму роботи МВФ, по-друге, вони відчули відповідальність у тому, що, зробивши перший крок, і, не зробивши другого, МВФ ризикує, що на них повісять усіх собак. По-третє, я не розумію, чому МВФ пішов на те, щоб фінансувати дефіцит бюджету? Адже, 1,4 млрд. іде на фінансування реформ. Я можу пояснити, які це реформи. Нині не вистачає зарплат і пенсій – це називається фінансування реформ. Тобто гроші використаються на затикання дір.

Бі-Бі-Сі: Якщо простежити за вашими зарубіжними поїздками, то не можна не помітити, що ви зустрічаєтеся переважно з представниками ліберальних партій. Ви вважаєте себе лібералом?

Арсеній Яценюк: Я часто зустрічаюся з лібералами. Нині можна почути, що лібералізм підірвав основи економіки. На початку року, коли відбулася зустріч канцлера Німеччини Меркель і президента Франції Саркозі, де вони заявляли, що лібералізм підірвав економіку, я теж мав змогу висловити свою думку. Я сказав, що такі заяви мені чути дещо дивно. Адже де в Європі є чистий капіталізм? У Франції? Ні, це ще більш соціалістична країна, ніж був Радянський Союз. Можливо, Німеччина? Але я сумніваюся. Єдина країна, де є система капіталізму - це Сполучені Штати Америки. Але й там корупція і жадібність спричинили світову економічну кризу. Тому нова ідея лібералізму має право на життя. Як я говорив, мені дуже подобається державно-регульована форма лібералізму. Держава не може бути єдиною інституцією, яка управляє усім. Але вона має бути інституцією, яка визначає правила.

Бі-Бі-Сі: А як бути з нинішньою ситуацією, коли, приміром, у Німеччині державні інституції приватизують приватні підприємства, банки?…

Арсеній Яценюк: Це відбувається від безвиході. А як по-іншому надати фінансову допомогу? Адже суспільству необхідно пояснити, чому держава дає гроші. Таку саму ситуацію ми спостерігаємо і в Україні. Така сама ситуація і в США. Водночас зрозуміло, що найгіршим управлінцем є держава. Це стосується і Німеччини, й України, й будь-якої іншої країни.