2 квітня у Лондоні за столом переговорів зберуться лідери 20 найбільших країн планети. Вони шукатимуть відповідь на запитання, як спільно відновити світову економіку. Саміт відбудеться на тлі американського тиску на Європу, щоб вона вкладала більше у плани економічного оздоровлення. Проте європейські лідери на поступки не йдуть. У чому причина такої незворушності лідерів країн Євросоюзу? І з чим приїдуть на зустріч «Групи Двадцяти» представники держав європейського континенту?
Чимало європейців запитують себе, чи достатньо зусиль докладають їхні президенти та голови урядів, щоб покращити ситуацію на фінансово-економічному ринку.
Насамперед, щоб покращити цю ситуацію, потрібен масований, швидкий та ефективний план порятунку, вважають економічні експерти. Світова капіталістична система, що є у стані вільного падіння, потребує негайних рішень представників держав, основних рушіїв світової економіки. Тому вагомим компонентом цього плану має бути спільність і скоординованість дій.
Не слід забувати, що нинішній світ оснований на дуже відкритих і дуже активних економічних обмінах, тому всі повинні реагувати одночасно. Інакше одні країни можуть скористатися здобутками відновлювальних заходів інших, не докладаючи при цьому особливих зусиль і витрат. Виходитиме, ніби у ситуації із пасажирами трамваю, серед яких будуть і такі, що їздять без квитків.
Тож одним із центральних пунктів лондонського саміту держав «Групи Двадцяти» (G-20) буде визначення, наскільки рівномірними є відновлювальні заходи, і на Сході, і по обидва боки Атлантики.
Витрати на кризу. Хто більше?
Інститут європейських досліджень імені Томаса Мора підрахував, якими є витрати на відновлення економіки в різних країнах світу. Виявляється, що у співвідношенні на кожного громадянина Франції, так би мовити, «відновлювальний бюджет» становить 400 євро. Стільки ж у Британії. На кожного німця ця цифра складає десь 1000 євро. А от витрати на оздоровлення італійської економіки у розрахунку на кожного громадянина склав тільки 112 євро.
Як бачимо, навіть у самій об’єднаній Європі немає скоординованих дій. І особливо це помітно у порівнянні зі Сполученими Штатами, де «відновлювальний бюджет» становить аж 2500 євро на кожного американця. І попри все, європейці відмовляються йти на подальші витрати.
Причини відмови від грошових ін’єкцій
На саміті у Лондоні порівняннями цифр, найімовірніше, не займатимуться.
Насамперед, європейці наголошують на, так би мовити, моральній причині: криза прийшла зі США, тож саме американці й повинні здійснити основне зусилля у порятунку ринків. Наступним аргументом є те, що серед витрат, передбачених американською адміністрацією, є й положення про створення системи соціальної допомоги. Європа таку систему вже має, і вона добре функціонує. Нарешті, по цей бік Атлантики рівень заборгованостей по кредитах був значно нижчим, ніж в Америці.
Країни Євросоюзу, представлені у «Групи Двадцяти», мають подати спільне європейське бачення шляхів виходу із глобальної кризи. З якими ж саме пропозиціями вони прибудуть до Лондона?
П’ять пріоритетів
Пропозиції загалом уже були сформульовані і під час минулого, французького головування, і нині, при чеському керуванні в Раді Євросоюзу. Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, пояснюючи європейську позицію щодо кризового планування у світових масштабах, каже, що слід створити систему стимулів. Причому, у всіх основних напрямках, починаючи від бюджетного й податкового стимулювання і закінчуючи заохоченнями у системі торгівлі та в допомозі слабким країнам.
«Є п’ять пріоритетів, із яких ми повинні дійти згоди, – каже Баррозу. – Це економічне відновлення, реформа фінансового ринку, реформування світової системи регулювання й нагляду на рівні міжнародних фінансових установ. Далі – припинення протекціонізму та допомога державам, що розвиваються. З цих п’яти пунктів ми всі повинні досягти консенсусу. Це буде перший глобальний консенсус (для відновлення довіри до фінансового ринку) між країнами, що донині були поділені».
|