Вразивши більшу половину країн Євросоюзу, остання газова криза підштовхнула європейських лідерів до роздумів про диверсифікацію газотранспортних шляхів. Започатковані ще під час минулих пленарних засідань у Європарламенті, дебати депутатів стосовно енергетичної безпеки європейської спільноти тривають. Енергетика та наслідки газової кризи – одне з ключових питань у нинішньому порядку денному євродепутатів. Проте, у планах цьоготижневої парламентської сесії є ще й рішення щодо порятунку автомобілебудівної галузі, кліматичні зміни, доля в’язнів Гуантанамо та ситуація у Смузі Гази.

Газова тема й загальна енергетична стратегія Євросоюзу наразі у центрі уваги європейських депутатів, котрі розпочали в понеділок чергову парламентську сесію у Страсбурзі. Позиція європейських парламентарів щодо подальшої стратегії Євросоюзу на енергетичному ринку визначиться шляхом дебатів та голосування.

Речниця Європарламенту Маржорі Ван Ден Бруке в інтерв’ю Радіо Свобода зазначила, що депутати дискутуватимуть у вівторок із представниками Ради ЄС та Єврокомісії про вплив фінансової кризи на автомобільну галузь.

А щодо енергетичної стратегії, то парламенту в понеділок було представлено доповідь депутата Анн Лаперуз щодо політики й стратегії ЄС у галузі енергопостачань. Також депутати обговорюють наслідки нещодавньої газової кризи між Україною та Росією. У вівторок з цього приводу мають відбутися голосування.

Однак, рішення Європарламенту не остаточні, вони та ще мусять пройти через затвердження вищим органом Євросоюзу – самітом голів держав та урядів ЄС. І найближчий з них має відбутися вже на початку весни, де питання енергетичної безпеки – одне з головних.

Депутатська «майстерня енергетичних ідей»

Ще два тижні тому, з ініціативи парламентської комісії із зовнішніх відносин була організована, так би мовити, «майстерня ідей» на тему енергетичної безпеки. Як каже один із її організаторів, польський депутат Яцек Сіріуш-Вольський, «диверсифікація газопостачальних шляхів – це не лише енергетична проблема, а й питання зовнішньої політики».

Європейські парламентарі аналізують доповідь, підготовлену заступником парламентського комітету з питань промисловості, науки та енергетики, депутатом від групи ліберальних партій Анн Лаперуз.

Зміст доповіді – широке бачення європейської енергетичної політики. Основні пункти цієї стратегії такі: ухвалення спільних заяв у випадках надзвичайних ситуацій; поділ ресурсами та інфраструктурою з країнами європейського блоку, які страждають у таких ситуаціях; координація дій.

Серед інших положень є й нагальна необхідність диверсифікації джерел енергії, зокрема, екологічно чистих енергоносіїв та підвищена увага до атомної енергетики.

Чи залучати Москву до «Набукко»?

Одним із найголовніших пунктів європейської енергетичної диверсифікації є відомий проект газогону «Набукко». Він викликає чимало критики з боку Москви, яка вже підписала контракти з кількома європейськими енергетичними компаніями на реалізацію іншого газотранспортного проекту «Південний потік», що мав би пролягти Чорним морем та Болгарією.

Тому євродепутат Анн Лаперуз пропонує підхід, базований на примиренні з Кремлем. На її думку, саме Москва могла б доповнити консорціум європейських енергетичних компаній, що займатимуться реалізацією проекту «Набукко».

«Таким чином, Європарламент має надію, що газопровід «Набукко» буде створений у співпраці з Росією, – йдеться в її доповіді. – Це дозволить уникнути непотрібної конкуренції між двома газопроводами». До того ж, на думку депутата, це створить передумови для перекачування газу з різних джерел – як з Ірану, так і з країн Каспійського регіону та Росії.

Але низка останніх подій геополітичного характеру за участю Росії (кавказька криза, одностороннє визнання сепаратистських територій і остання газова війна з Україною) підірвали довіру до неї з боку багатьох європейських політиків. З огляду на це, протягом дебатів, що відбуваються у Страсбурзі, висловлюється чимало критики на адресу доповіді щодо стратегії в енергетичній галузі. Адже чимало депутатів вважають, що можлива участь Росії в будівництві цього газопроводу неприпустима. Причина у тому, що головна мета «Набукко» – це якраз зменшення залежності Європи саме від російського газу.