На початку 21-го століття головні європейські та євроатлантичні інституції стикнулися з викликами, яких вони не зустрічали раніше. Серед них світова фінансова криза, енергетична залежність від недемократичних країн, спроба Росії заявити свої претензії на «сфери впливу» навколо своїх кордонів. Навколо цих проблем відбувалася дискусія, на яку зібралися цими вихідними у Ризі політики, науковці, коментатори і журналісти з євроатлантичного простору та країн Східної Європи.

Ще десятиліття тому ідея створення «цілісної і вільної Європи», яку організатори конференції вклали в її назву, здавалося, не викликала сумнівів. Західні країни переживали економічний бум, східноєвропейські держави були на шляху до Європейського Союзу і НАТО, демократичні зміни, хоч і поволі, відбувалися на теренах колишнього Радянського Союзу, передусім, у ключовій країні регіону – Росії.

Останні кілька років, і особливо події цього літа, коли посилилася фінансова криза та відбулася російсько-грузинська війна, різко змінили ситуацію.

Фінансова криза підриває єдність Заходу

Що є зараз найбільшим викликом для євроатлантичного простору? На думку багатьох, це фінансова криза, яка вразила практично всю світову економіку. Але попри всі спроби продемонструвати єдність урядів у боротьбі з нею, навіть усередині самої Європи немає єдності щодо спільних дій.

Східноєвропейський оглядач впливового британського часопису «Економіст» Едвард Люкас навів приклад нещодавнього пакету допомоги Угорщині. «Коли Міжнародний валютний фонд організовував величезний пакет допомоги Угорщині, він намагався долучити до цього не лише міжнародні інституції, але й уряди країн ЄС, щоб додати пакету довіри та ефективності. Тоді він звернувся до трьох країн, які могли найбільше постраждати від колапсу Угорщини: Німеччини, Австрії та Італії. Австрійці та італійці сказали, гаразд, ми долучимося, якщо решта погодиться, але німці відповіли, що жодної копійки німецьких платників податків вони на рятування угорських банків не дадуть», – зазначив Едвард Люкас.

На думку британського оглядача, грошей міжнародних інституцій може на всіх не вистачити, і тоді Європа буде потерпати від неготовності до солідарності.

«Політика задобрювання веде до гарячої війни»

Разом з тим, колишній економічний радник президента Путіна, а тепер один із його найгостріших критиків Андрій Ілларіонов, вважає, що фінансова криза не найбільша проблема Заходу зараз. Адже фінансові кризи, хоч і не такого масштабу, є відомим явищем у світі, і відомо, як з ними боротися.

На його думку, цілком новим і більшим викликом для Європи виявилася політика Росії, яка вперше за останніх 70 років проголосила своє виняткове право на «зони впливу». Андрій Ілларіонов застеріг Європу, котра енергетично залежна від Росії, від великої помилки, якою він називає намагання задобрити Росію, намагаючись уникнути «холодної війни». «Чи ви замислювалися над тим, що було б альтернативою до «холодної війни»? Альтернативою була політика, яку ми бачили у 1930-х роках, політика задобрювання агресора. Але ця політика веде до гарячої війни», – зазначає Андрій Ілларіонов.

Говорячи про ці та інші виклики, що постали сьогодні перед Заходом, багато інших учасників дискусії говорили, що головною передумовою адекватної відповіді на них є єдність західних країн. І, як нагадав присутній на конференції президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, Європі і Заходу потрібен не лише спільний, але й сильний голос.