Ми, представники неурядових організацій та громадські діячі України вітаємо завершення процесу творення демократичної коаліції у Верховній Раді України та формування нового  Кабінету міністрів. Результати чесних і вільних парламентських виборів 30 вересня 2007 року нарешті набули свого логічного завершення у формуванні нового складу виконавчої влади. Настав час приступити до реалізації загальнонаціональних пріоритетів у внутрішній та зовнішній політиці, зафіксованих у коаліційній угоді Блоку Юлії Тимошенко та Блоку «Наша Україна - Народна Самооборона». Перед Україною знову відкрилося вікно можливостей до здійснення істотного прориву як у внутрішніх реформах, так і на зовнішньополітичній арені.

Серед зовнішньополітичних пріоритетів, визначених розділом IV «Україна і світ» коаліційної угоди, є зобов’язання щодо «ухвалення нормативних актів і законів України, необхідних для приєднання України до Плану дій щодо набуття членства (ПДЧ) в НАТО».

Проблема переходу до ПДЧ як наступного етапу євроатлантичної інтеграції назріла і навіть перезріла. Недалекоглядна позиція попереднього уряду призвела до того, що Україна вже втратила реальний шанс отримати ПДЧ ще на Ризькому саміті Альянсу восени 2006 року. Сьогодні існує можливість отримати таке рішення НАТО на наступному саміті НАТО, що відбудеться у квітні 2008 року у Бухаресті.

Перехід до ПДЧ у найближчій перспективі зумовлений усією логікою попередньої співпраці України з північноатлантичним Альянсом. Приєднання до «Партнерства заради миру» (1994), підписання Хартії про особливе партнерство (1997), Плану дій (2002) та започаткування Інтенсифікованого діалогу (2005) позначили віхи, які свідчать про неухильний, поступальний розвиток цих взаємин. ПДЧ як середньостроковий формат поглибленої взаємозобов’язуючої співпраці надасть можливість прискорити внутрішні реформи, спрямовані на досягнення політичних, економічних та безпекових стандартів, притаманних країнам-членам НАТО. Зволікання із приєднанням до ПДЧ на даному етапі означатиме втрату динаміки та загрозу стагнації відносин Україна-НАТО,

Як відомо, під час останнього засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, що відбулося на початку грудня цього року у Брюсселі, українська сторона була поінформована, що для ухвалення позитивного рішення щодо надання Україні ПДЧ бракує насамперед чітко заявленої позиції з цього питання нового демократичного уряду України.

Для того, щоб не втратити черговий шанс зробити крок в напрямку стратегічних національних пріоритетів, не можна зволікати із урядовим рішенням з цього питання, якого чекають наші зовнішньополітичні партнери. На даному етапі принципово важливо почути особисто з вуст новообраного прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко недвозначну підтримку курсу на євроатлантичну інтеграцію і, що важливо нині, - підтримку заявленого президентом України прагнення приєднатись до ПДЧ найближчим часом.

Новому уряду важливо наповнити практичним змістом всі компоненти євроатлантичної інтеграції, включно з проведенням якісної та прозорої інформаційної кампанії із залученням громадських організацій.

Ми, активні представники українського громадянського суспільства, висловлюємо щире сподівання, що цього разу історичний шанс буде використано. Приєднання до ПДЧ може стати першим значним зовнішньополітичним успіхом нового уряду, який відкриє шлях до подальшого посилення міжнародних позицій України в світі.

Тарасюк Борис, Інститут  Євро-Атлантичного співробітництва

РибачукОлег, радник Президента України

Чалий Валерій, Центр Разумкова

Сушко Олександр, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України

Джердж Сергій, Громадська ліга Україна-НАТО

ПетрівТарас, Фундація «Суспільність»

Кучерів Ілько, Фонд «Демократичні ініціативи»

Чекмишев Олександр, Комітет “Рівність можливостей”

СоскінОлег, Інститут трансформації суспільства

КокошинськийОлег, Атлантична ради України,

Нестеряк Юрій, Асоціація “Спільний простір”

КастелліВадим, Медіа-центр «Розмай»

Кулик Сергій, Центр «НОМОС», м. Севастополь

ТрацевичТамара, Центр прав людини «Древо життя», м. Харків

Гончаренко Олександр, Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій

Білинський Маркіян, Беліцер Наталія, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

Коломієць Олексій, Центр трансатлантичних та європейських студій

УсатенкоГалина, Фонд “Європа ХХ1”