Чи варто в межах однієї європейської політики сусідства об’єднувати такі різні держави, як Україна та Марокко? Дискусія про це пройшла в середу у сесійній залі Європейського Парламенту.

Комітет з питань закордонних справ Європарламенту висловив сумнів у тому, що є сенс у об’єднанні у межах однієї групи східноєвропейських сусідів, які є де-факто частиною Європи, та держав Середземномор’я. Саме тому доповідь з цього питання готували два доповідачі. Східними сусідами опікувався депутат від Великобританії Чарльз Теннок.

“Зрозуміло, що Молдова – це не теж саме, що Марокко. Держави, розташовані у південному вимірі не є європейськими і тому не мають чітких перспектив на членство у ЄС. Водночас на Сході, принаймні на мою думку, є щонайменше дві держави – Україна та Молдова, яким дозволяє приєднатися стаття 49 Маастріхтської угоди. Оскільки за природою вони є без сумніву європейськими”.

У доповіді зазначається, що демократичні сусіди ЄС, яких чітко можна ідентифікувати як європейські, і які поважають верховенство права, можуть подавати заявку на членство у Європейському союзі. Їх наближення до ЄС має залежати від впровадження реформ. Нинішні ж переговори із Україною мають завершитися укладанням угоди про асоціацію та надати Україні перспективи членства у ЄС. Згодом, цим шляхом має піти і Молдова.  Втім, не всі погоджуються із такою перспективою. Зокрема, депутат від Великобританії Жерард Баттен:

“В Україні мешкає 46 мільйонів. І якщо вони стануть громадянами ЄС, вони всі отримають право в’їхати до Великобританії. У нас і так вже досить іммігрантів, що гуляють Лондоном без медичної страховки. У нас достатньо злочинців, торговців наркотиками та проституток. Не дивно, що у Лондоні пана Теннока називають – депутатом від Східної Європи. Я проти такої політики, яка завдає шкоди моїм виборцям. Саме тому мене виберуть на наступних виборах, а пана Теннока - можливо й ні“.

На півдні й сході різні потреби

На думку доповідачів, у східноєвропейських та південних сусідів ЄС різні потреби. Приміром, у країнах Середземномор’я не досягнуто прогресу щодо демократії. І саме на це вони мають звернути увагу. Водночас у Європарламенті усвідомлюють, що нині змінити підхід до різних учасників політики  сусідства є  завданням нереалістичними. Втім, вони заохочують Єврокомісію більше брати до уваги особливості різних держав.

Окрім цього, щоб краще співпрацювати із східними сусідами, Чарльз Теннок  запропонував створити Парламентську асамблею ЄС - східні сусіди, до якої б входили депутати Європарламенту, України, Молдови, Грузії, Азербайджану та спостерігачі від демократичних сил Білорусі.

Україна – особливий сусід, вважають німці

Одна з найвпливовіших країн Євросоюзу, Німеччина має особливий інтерес у поглибленні європейської політики сусідства зі східними сусідами, зокрема з Україною. В цьому „Німецьку хвилю” запевнили два німецькі євро парламентарі члени комітету із закордонних справ, Клаус Генш і Ельмар Брок. Генш, який, до речі в дев’яностих кілька років був президентом Європарламенту, зокрема ще раз підкреслив:

„Європейський Союзу веде нині переговори з Україною про поглиблення політики сусідства. Зрештою це може призвести навіть до укладення угоди про асоціацію з Україною. Це важливий крок. Можна було б, однак, розмірковувати й над тим, чи не домовитися ще раніше про полегшення у відносинах між Україною та Європейським союзом в таких галузях, як енергетика, охорона здоров’я чи інших. Все це можливо й необхідно, і є частиною майбутньої політики сусідства ЄС”.

Ельмар Брок, який неодноразово відвідував і добре знає Україну, переконаний, що Європейський союз має поліпшити політику сусідства стосовно свого великого східного сусіда в такий спосіб, щоб укласти новий договір про партнерство й співробітництво і досягти зрештою створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС:

 „Ми, особливо німецькі депутати, дуже зацікавлені в позитивному розвитку ситуації в Україні. Адже Україна зі стратегічної точки зору є надзвичайно важливою країною для Європейського союзу, і особливо для Німеччини. Тому в наших інтересах, щоб там відбувався демократичний розвиток”.

Утім, у питанні перспективи членства України в ЄС позиція Німеччини залишається незмінною. Ельмар Брок нагадує ще раз про поки обмежену спроможність спільноти приймати нових членів:

„Ми розставляємо акценти над іншими пунктами. Зокрема, коли йдеться про швидший прогрес у таких питаннях, як зона вільної торгівлі чи угода про асоціацію. Щоб у такий спосіб надіслати безпосередній сигнал українському населенню, що має сенс більше дивитися в бік Брюсселя, ніж у бік Москви”.