|
Міністру юстиції України
Лавриновичу О.В.
Чому ми залишаємо
Центр європейського та порівняльного права?
(відкритий лист)
Більше року тому на базі Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права при Міністерстві юстиції України було створено Центр європейського та порівняльного права.
Ми, у той час – працівники Центру порівняльного права, йшли до новоствореної установи сповнені бажання зробити з неї загальнонаціональний осередок наближення української правової системи до європейських стандартів та віри, що подужаємо це амбітне завдання. Для нас було і залишається аксіомою, що без радикальної європеїзації українського права (саме права, а не лише законодавства) наша держава приречена раз у раз повертатися на манівці євразійської авторитарної парадигми розвитку.
За цей короткий час нам багато вдалось зробити. Зокрема:
1. На базі Центру написано Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка з моменту набрання чинності стала основним законодавчим актом України, що визначив організаційно-правові засади, мету та послідовність прийняття Україною acquis communautaire. В остаточній редакції цього документа більше 90% тексту – продукт творчої праці працівників Центру.
2. Проведено безпрецедентні для України за глибиною та комплексністю порівняльно-правові дослідження законодавства України та acquis ЄС у низці сфер:
– фінансові послуги,
– запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом,
– оподаткування,
– право компаній (підприємницьких товариств),
– захист конкуренції,
– бухгалтерський облік та аудит,
– інтелектуальна власність.
Проекти планів-графіків адаптації, підготовлені Центром у названих вище сферах на підставі проведених досліджень, уперше в Україні започаткували практику наукового підходу до планування роботи з адаптації, коли конкретні заходи внесено до відповідних планів на підставі ґрунтовного та комплексного порівняльно-правового аналізу окремих галузей національного права та acquis ЄС.
Слід нагадати, що раніше, в 2001-2003 роках, в урядових планах роботи з адаптації, до розробки яких Центр не залучався, значна частка заходів не мала нічого спільного з адаптацією як такою, а самі плани здебільшого залишали відкритим питання: до яких конкретно актів та норм acquis communautaire має бути адаптовано той або той акт національного законодавства, розробку якого передбачено планом.
Сповідуючи принципи прозорості та прилюдності у діяльності Центру, ми почали публікувати наші дослідження: у перших трьох з названих вище сфер вони вже вийшли друком, решту можна було б видати до кінця року. Наші видання отримали найвищу оцінку знаних політиків, науковців, та практикуючих юристів (до речі, з усіма відгуками про нашу діяльність можна ознайомитися на веб-сайті Центру за адресою: www.eclc.gov.ua).
За книгами Центру студіюють і студіюватимуть у майбутньому право ЄС студенти, підвищуватимуть кваліфікацію держслужбовці, на них посилаються і ще довго посилатимуться як на авторитетні джерела у дисертаціях та використовуватимуть для надання практичних консультацій. Врешті-решт, для наших партнерів з Євросоюзу вони є неспростовним свідченням серйозності наміру України поступово привести національну правову систему у відповідність до acquis communautaire, а отже, й досягти відповідності критеріям членства в ЄС.
3. За рік, що минув, уперше в Україні розроблено процедуру та чіткі методологічні засади перекладу актів acquis communautaire українською мовою. Зі створенням термінологічної комісії Центру європейського та порівняльного права, до роботи в якій нам вдалося залучити відомих правників, мовників, перекладачів, дослідників Європейського Союзу тощо, розпочато плідну та цілеспрямовану роботу зі створення україномовної термінології у сфері європейського права.
Щоб якось окреслити масштаб зробленого у цій сфері, зазначимо лише, що Методичний посібник з перекладу актів acquis communautaire українською мовою, який уже став настільною книгою перекладачів, що співпрацюють з Центром, налічує більш ніж 100 сторінок, а термінологічна комісія опрацювала та затвердила вже більше 300 україномовних відповідників найбільш вживаних термінів та терміносполук з права ЄС, які від часу затвердження в обов’язковому порядку використовуються в усіх перекладах, що здійснюються на замовлення Центру.
Нині процедура перекладу актів acquis communautaire, якої неухильно дотримується Центр, складається з чотирьох етапів: власне переклад професійним акта перекладачем, загальна термінологічна експертиза перекладу фахівцями Центру, спеціальна термінологічна експертиза галузевим фахівцем, літературне редагування – і лише потому надання перекладу статусу офіційного.
Для перекладу загальноєвропейських актів конституційного рівня, так званого первинного законодавства ЄС, було створено спеціальну робочу групу, яка на підставі франко-, англо-, німецько- та польськомовного текстів підготувала україномовний переклад проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та консолідованої версії установчих договорів.
Певні, що ці переклади не поступаються, а подеколи за майстерністю й точністю перевершують переклади зазначених актів офіційними мовами держав-членів ЄС.
4. Центр став першою інституцією, яка почала втілювати у життя Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу вже з моменту її першого прийняття парламентом у листопаді 2003 року. На запит Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції ми здійснили експертизу більш ніж півсотні законопроектів на відповідність acquis communautaire, опрацювавши методологію підготовки та формат висновків про відповідність проектів нормативно-правових актів acquis communautaire.
З моменту набрання чинності Загальнодержавною програмою адаптації (20 квітня 2004 року) такі висновки мав би готувати уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу до кожного законопроекту, що за предметом правового регулювання належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом ЄС. Але попри те, що нещодавно таким уповноваженим органом визначено Міністерство юстиції України, дотепер єдиною державною інституцією, яка докладає зусиль, щоб згадана норма закону реально працювала, залишається Центр європейського та порівняльного права.
5. Нам вдалося створити найпотужніший в Україні україномовний веб-ресурс у сфері європейського права та європейської інтеграції. Щодня офіційний веб-сайт Центру відвідує близько 200 незалежних користувачів з більш як 30-ти країн світу. А загальне число заходів на різні сторінки сайту щомісячно перевищує 90 000.
Щодня фахівці Центру аналізують європейські електронні ЗМІ, і на підставі цього аналізу Центр через власний веб-сайт інформує українську громадськість про найбільш цікаві та актуальні новини європейської інтеграції. Центр постійно здійснює розсилку цих новин більш ніж ста засобам масової інформації та громадським організаціям. Російськомовну версію цих «євроновин» поширює Українська мережа ділової інформації «Ліга» (www.liga.net). Ми робимо це, бо певні, що через щоденне інформування наших співвітчизників про конкретні події, що відбуваються в Об’єднаній Європі, Євросоюз стає психологічно ближчим до України, до кожного з нас, перетворюється з terra incognita на добре знаного сусіда.
6. Ми перші змогли дати адекватну оцінку подеколи наднизької ефективності технічної допомоги Євросоюзу в сфері адаптації, на повний голос заявивши, що частина проектів технічної допомоги є фактично «річчю в собі» з мізерним коефіцієнтом корисної дії. Так, саме експерти Центру довели, що підготовлені Українсько-європейським консультативним центром з питань законодавства (UEPLAC) – основним проектом ЄС в Україні в сфері адаптації – матриці показників ефективності адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в пріоритетних сферах – це низькоякісний, неконкретний документ, що ряснів фактичними помилками. Власне, зваживши на цю оцінку, український уряд не дозволив нав’язати собі ці матриці у статусі вже обов’язкових для виконання планів-графіків адаптації.
7. Ми створили навколо Центру справжнє «коло друзів», налагодивши ефективну співпрацю з низкою урядових та неурядових, українських, іноземних та міжнародних організацій. Серед них, зокрема: Британська Рада, Міжнародний фонд «Відродження», Львівський та Донецький національні університети, Одеська та Харківська національні юридичні академії, Лондонський Університет (Велика Британія), Інститут європейської інтеграції (Польща), Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, Ліга страхових організацій України, Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», Центр інтелектуальної власності та передачі технологій Національної академії наук України тощо. Радники Центру – науковці найпрестижніших університетів України та Європи.
Проте навряд чи доцільно перелічувати тут усі наші досягнення: це не звіт про діяльність Центру. Наведені факти є переконливим свідченням ефективності діяльності Центру та втілення в ній принципів прозорості та прилюдності.
Чому ж ми вирішили залишити Центр, коли вже стільки зроблено, а ще більше належить зробити?
Якщо вдатися до метафори, то ми йдемо з Центру через те, що відчули себе стрибунами у висоту на біговій доріжці: ми доклали максимум зусиль, щоб наскільки стало наших сил, високо підняти планку адаптації, проте виявилось, що через цю планку стрибаємо чи не ми одні – решта просто пробігає під нею. Іншими словами, ми відчули себе зайвими.
Але сказати лише це, було б замало, тому коротко нагадаємо, яку «дяку» ми отримали за наш ентузіазм та відданість євроінтеграційній стратегії України (цілком можливо, що наше бачення окремих подій подеколи сприйматиметься як суб’єктивне).
1. Призначення куратором Центру людини, яка не має жодного бажання занурюватись у проблеми адаптації, а через це й власної позиції з будь-яких принципових питань у сфері, яку курує, – розв’язувати ж проблеми й поготів! Людини, яку прилюдно ославлено в цинічному плагіаті і яка своєю недолугою відповіддю лише посилила підозри в обґрунтованості звинувачення!
2. Нагле, нічим не вмотивоване (принаймні перед працівниками Центру) звільнення у листопаді 2003 року з посади директора Станіслава Шевчука, якого саме Ви за чотири місяці перед тим призначили керівником Центру, який доклав багато зусиль до створення організації і був упродовж трьох років її керівником.
3. Після звільнення Станіслава Шевчука Ви призначаєте виконувачем обов’язків директора Центру Геннадія Друзенка. Без жодних пояснень чи обґрунтувань та всупереч усім приписам законодавства впродовж минулих 9 місяців Ви так і не затвердили його на посаді директора і не призначили іншого легітимного керівника Центру. Через це ось вже десятий місяць Центр працює з напівлеґітимним керівництвом (мабуть, зайве пояснювати, що хронічний статус в.о. у керівника державної установи не додає їй стабільності, а партнерам певності при реалізації спільних проектів).
4. Розміщення Центру в жалюгідних умовах, коли на одну людину припадає близько 3-х квадратних метрів офісної площі, через що влітку працівники хіба що не непритомніли від спеки та задухи. І це тоді, коли з 25 штатних одиниць через відсутність робочих місць в Центрі реально працює лише 16!
5. Намагання перетворити Центр на конвеєр з перекладу текстів, що не мають жодного стосунку ані до адаптації, ані до європейського права, до того ж все частіше російською мовою. Чого варта лише оформлена відповідним наказом забаганка перекладати матеріали офіційного веб-сайту Мін’юсту російською мовою або доручення перекласти 172 сторінки «Пам’ятки іноземному спостерігачеві на виборах Президента України» англійською та російською мовами впродовж трьох днів!
Врешті-решт не секрет, що Ви вже прийняли рішення ліквідувати наш Центр. Прийняли його не прилюдно, без обговорення, без аргументації, без інформування нас про те, що у Вашій ескадрі наш корабель став зайвим.
Формально Ви намагаєтеся представити це як створення на базі Центру Державного департаменту адаптації (в назві якого у завізованих Вами проектах урядових постанов симптоматично раз-у-раз губились слова «законодавства України до законодавства Європейського Союзу»). Фактично ж це буде заміна творчої, неординарної та яскравої організації на ще один слухняний та повністю керований бюрократичний державний орган. Орган, в якому ніхто не писатиме книги, ніхто не працюватиме ночами, ніхто так запекло не відстоюватиме термін acquis communautaire і не шліфуватиме місяць за місяцем переклад Конституції ЄС, звіряючи його з оригінальними текстами усіх відомих європейських мов... Бо ніхто в цьому органі не віритиме, що Україна все ж стане повноправним членом ЄС!
Ми йдемо, бо у тому майбутньому органі ми будемо зайві. А власноруч топити за Вашою командою наш, вибудований з такою любов’ю корабель шкода.
Ми йдемо, бо фаховий рівень кожного з нас дозволяє знайти гідну роботу поза державною сферою, а запис у трудовій книжці «Центр європейського та порівняльного права» є чи не найкращою рекомендацією для потенційних працедавців.
Нарешті, ми йдемо, бо, працюючи в Центрі, стали справжніми європейцями – людьми, які понад усе цінують свободу та власну гідність.
1-16 вересня 2004 р.
в.о. директора Центру Геннадій Друзенко
начальник управління адаптації
законодавства України до законодавства Тарас Качка
Європейського Союзу
начальник відділу перекладів Юлія Мовчан
актів acquis communautaire
начальник відділу міжнародного
співробітництва та інформаційного Тарас Колісник
забезпечення адаптації
начальник планово-фінансової
діяльності, бухгалтерського обліку Антоніна Наумова
та звітності – головний бухгалтер
начальник відділу матеріально-технічного
забезпечення, документування та контролю Сергій Друзенко
головний спеціаліст відділу
міжнародного співробітництва Олексій Крилов
та інформаційного забезпечення адаптації,
перекладач з англійської, французької, німецької мов
головний спеціаліст відділу перекладів
актів acquis communautaire, перекладач Андрій Дюжиков
з англійської, німецької та французької мов
головний спеціаліст відділу
європейського права та порівняльного аналізу, Павло Миронюк
LLB Університету «Гілд Холл» (Лондон)
системний адміністратор Олександр Головацький
розробник та адміністратор
веб-сайту Центру, програміст Тарас Темченко
радник Центру,
докторант Центру міжнародних студій
та досліджень при Паризькому інституті Володимир Посельський
політичних наук
радник Центру,
кандидат юридичних наук, доцент,
докторант Національної юридичної Олена Кібенко
академії України ім. Ярослава Мудрого
| 
