Окупант Білого дому стращенно нервує. Без підтрмки червоного Китаю та, особисто, диктатора Сі, Байдену виграти вибори буде вкрай складно. «Балі», за планами Білого дому Байдена, повинні були перетворитися у «Нью-Делі» з лише однією перспективою – продовження окупації Білого дому. Тайвань був би «розплатою» із китайськми комуністами. Що найбільш страшне, так це те, що навіть після принжзення від Сі, який відмовився їзати до Індії, Байден буде ще більш схильний до плазування перед китайським режимом. У Білому домі вже заявили, що Байден все рівно зустрінеться із Сі. А паралельно сказали, що китайський вірус знову повернувся.

Можливо, Сі вже зрозумів, що G20 йому вже не потрібне? Якщо це так, тоді у китайського диктатора вдмінне розуміння правил геостратегічої динаміки у часи силової конкуренції. І це дійсно поза розуміннм, а навіщо взагалі досі існують такі формації, як G20? Та існує ще одне пояснення – до Індії також не їде його стратегічний союзник із Кремля. Відмова Сі та Путіна – це не демарш, це чітка та вивірена домовленість, яка в черговий раз цілковито перекроює глобальну владну архітектуру. Як виглядає, у Пекіна та Москви зараз є новий та більш, як для них, перспективний союз – новітній BRICS. Після засідання в Йоганесбургу це вже більш, аніж, очевидно.

До жовтнневої та, можливо, вирішальної зустрічі двох диктаторів – Сі та Путіна у Китаї залишився приблизно місяць. Оечвидно, що Байден їм вже не потрібний. В усякому випадку, так вирішив Сі. Значить, він впевнений, або у ньго просто не залищилося іншого вибору. Реальність дійсно моторошна. І схоже, що у жовтні Сі із Путіним будуть говорити вже про Тайвань. У лютому 22-го вони говорили про напад на Україну і тоді китaйський монстр схвалив плани монстра кремлівського. Тепер, у жовтні 23-го, вони мусять говорити про напад на Тайвань. Але, Сі не буде потребувати схвалення від Путіна. Сі буде лише наказувати, пригадуючи свій березневий вояж до Кремля.

Штати вже впали у безумний вир виборчої лихоманки. Країна відкрито пішла«у «рознос». Такого лихоляття Америка не знала ніколи. Якщо хтось ше вірить, що вибори президента США наступного року будуть, хоч якось, демкратичними та вільними, той дійсно параноїк, або повний невіглас. А такого геополітичного шансу Москва, Пекін, Тегеран, Пхеньян можкть не мати потім невідомо, як довго? І тому, у жовтні, вони не просто дмовляться, у жовтні Сі та Путін віддадуть накази. Вони просто вимушені відкрити «другий фронт». Зустріч Путіна із Ином буде саме та, передусім, про це. Це, як прелюдія, до жовтневого геостратегічного рандеву Сі із Путіним.

Відчувається, що у Токіо, Сеулі, Манилі та Канберрі стратегічне оціпініння. А після зустрічі у Кемп- Девіді минуло лише два тижні й повне оціпініння. Якщо хтось думає, що воно може пройти після G20, то майже точно, що цього не трапиться. Як чітка ознака тотальної стратегічної сліпоти та нікчемності – до G20 хочуть запросити вже й Африканський Союз. Там вже є один Союз - Європейський. Ось так «вмирають» організації, структури, альянси тошо. Невелика надія, правда, ще залишається й вона може походити від Токіо. Врешті – решт, Японія ще головує у G7. Хоча, існування G7 теж малозрозуміло, як й G20. Але, як мінімум, G7 має демократичну легітимність. Якщо Токіо не вдарить у стратегічний набат після сходки Путіна із Ином та перед сходкою Сі із Путіним, тоді Токіо потім буде карати лише себе. Тільки незрозуміим буде, а яким буде те «потім» і коли воно настане?

Ракети та дрони падають на території Польщі, Румунії, Молдови. Наказ із Вашингтона – мовчати. Атаки Кремля стають все більш зухвалішими та відкритими. До можливого часу «Х» у Східній Європі залишилися, скоріш за все, лічені тижні, якщо не дні. Це стратегія «осі зла» в дії на очах у всіх. І не чекайте на стратегію у відповідь. Їїї не було і немає. У Байдена лише одна стратегія – вцілити та кинути до тюрем максимальну кількість американців. І у нього немає дороги назад. Все було домовлено у Женеві та на Балі.