Поки що, невідомо та незрозуміло, чи Сі погодився із Путіним у Самарканді щодо нового етапу війни в Україні, як він це зробив під час їх вирішальної зустрічі у Пекіні під час Олімпіади? Що, майже абсолютно зрозуміло, що диктатор із Пекіну не заперечував диктатору з Москви щодо цього. І також не був проти кремлівського ядерного шантажу. У відповідь кремлівський монстр, фактично, схвалив силове захоплення Сі та ЦК КПК Тайваню.

Зборище ШОС у Самарканді було відверто вражаючим. Там дійсно зібралася потуга диктаторів, автократів та плутократів: від Сі і Путіна та до Раїсі із Лукашенко та Ердоганом. То була відверта та відкрита демонстрація Шанхайської «осі зла», як би хто не хотів сховатися від реальності. І те зборище стало повним тріумфом китайського диктатора Сі. Після його переобрання главою ЦК КПК, яке станеться незабаром, «Самарканд» буде згадуватися, як один із найважливіших етапів консолідації та утвердження цієї глобальної «осі зла».

Що ще також абсолютне зрозуміло, так це те, що учасники «Шанхаю» у Самарканді чекають на оголошення результатів проміжних та історичних виборів у США. Але, вони всі не лише чекають, а вони діють всіма можливими засобами та методами, аби не допустити для всіх них найгіршого – поразки демократів та, як результат, фактичне політичне знищення їх соратника, якій перебуває в Овальному кабінеті Білого дому.

Сі із Тайванем вже все давно вирішив. Все буде так само, як було із Гонконгом три року тому. Сі, майже точно, почне діяти саме після 8 листопада 2022 року. Якщо, не дай Боже, владу збережуть демократи, в тому числі, методами та способами, які були застосовані два роки тому, Сі та китайські комуністи захоплять Тайвань без вагань. Якщо Конгрес, або хоча б одну з його палат, приборкають республіканці, тоді Сі спочатку візьме паузу, а потім, все рівно, спробує окупувати Тайвань. У Пекіні ніхто чекати до листопада 2024 року не буде й таке очікування, дійсно, безглузде. Путін про це знає й тому так брутально підштовхував у Самарканді Сі до дій щодо Тайваню.

А щодо України все й так було зрозумілим. Єдине, що поки залишається невідомим, чи постачають червоні очільники Китаю зброю своєму стратегічному та найважливішому партнеру, як у ШОС, так й на глобальній арені. Якщо ще не постачають, хоча це вкрай сумнівно, то після новітнього й, скоріш за все, пожиттєвого входження до повної та абосолютної влади у Китаї Сі, зброя до Москви піде безперервно. І ніхто ті потоки не зупинить. Скоріш за все, це й було узгоджено мж Сі та Путіним у Самарканді. А чому б тоді кремлівський монстр оголошував про мобілізацію, якщо б не знав, що ЦК КПК, із заново переобраним Сі, будуть постачати йому зброю?

Іран зброю для вбивства українців вже доставляє безперервно та без жодних перепон з боку хоч когось. За це, в тому числі, Тегеран разом із його божевільними та екстремістськими мулами запрошений стати повноправним учасником ШОС.

І, звичайно, Анкара із Ердоганом. Невже ще хоч у когось залишилися ілюзії щодо справжніх намірів Туреччини та Ердогана? На жаль, залишилися й таких багато. А у Ердогана вже, фактично, немає вибору, окрім приєднання до новітньої «осі зла». На даному етапі ця вісь називається «Шанхайська організація співпраці».

Пекін, Москва та Тегеран, вже формально, хоча в рамках «Шанхаю», очолили глобальну «вісь зла». Це незаперечний хід історії, подобається це комусь, чи ні. Але, питання не в «подобається чи ні»?. Це відверте словоблуддя, якими так ганебно оперують у Вашингтоні ті, хто довів світ то такого страшного стану. Й далеко не тільки у Вашингтоні. Але, Вашингтон Байдена зараз – це найбільша загроза. Саме тому, що ці ставленики Москви, Пекіні та Тегерану зараз знаходяться в кабінетах Білого дому, й стала можливість «Самарканду». Й саме тому всі надії на утворення такої самої глобальної протидії «Самарканду», фактично, приречені. Чекаємо на ранок 9 листопада 2022 року.