Ворогуючі табори та тимчасові коаліції вишукувалися один проти одного у Середземномор’ї на шляху до відкритого силового зіткнення.

Це дійсно грандіозно спостерігати за жалюгідними конвульсіями ЄС, що б’ється у всепоглинаючих істериках устами колишнього каталонського соціаліста Борреля. ЄС вже давно стратегічно помер, ще на полях битв на Донбасі. У ЄС взагалі нічого немає і не було – ані грошей, ані засобів, ані стратегічного бачення. Лівія може стати його похоронною командою.

З НАТО все набагато драматичніше, але ступінь падіння та розпаду ще більш вражаючий, аніж в ЄС. Історія, схоже, просто вирішила познущатися над НАТО, замкнувши свій цикл – від провальної операції «Об’єднаний захисник» у 2011 році у Лівії до страхітливо – ганебної операції «Морський охоронець» там саме, у Лівії. Може хтось чув про операцію НАТО «Морський охоронець»? Не витрачайте час. Ця операція «найбільш успішного Альянсу у світі», фактично, ганебно рухнула після втечі Франції із неї. Військові кораблі Франції втекли з операції НАТО, коли їх «союзник» - Туреччина, навела свої корабельні гармати на «союзні» французькі сили. Це до питання «євроатлантичної єдності та солідарності».

Прогресивний ідіот Макрон із ще більш прогресивно-ідіотським новітнім урядом вже немає іншого виходу, як входити у коаліцію із Кремлем. Щодо України, Франція завжди була в анти-українській коаліції. Тепер, настав час для Франції формально вступити у лави «середземноморської коаліції Кремля та Путіна». Недаремно офіційний Париж, після ганебної втечі від лівійських берегів, висунув ультиматум НАТО. Більше схоже на те, що текст ультиматуму Парижу до НАТО готувався спільно із Москвою, знаючи, що відповіді не буде.

Саме таке НАТО і потрібно Путіну – паралізоване, тотально роз’єднане та дезорієнтоване. Це не «смерть мозку» НАТО, це вже, як виглядає, передсмертні конвульсії. Франція та ФРН зробили свою «історичну» справу, знищуючи НАТО. Але в історії всі альянси рано чи пізно завершувалися. Питання полягало лише, в який час?

Два табори застигли у Лівії та Середземномор’ї один проти одного. Вражаюче видовище – Туреччина, Італія, Мальта та сили Сараджа, з одного боку, Росія, Франція, Єгипет, ОАЕ, Йорданія та сили Хафтара, з іншого. Домінування Туреччини біля берегів Лівії, фактично, тотальне. Майже блокаду встановила Анкара, а не «конаючий та занепокоєний» ЄС, чи НАТО із своєю «смертю мозку». Сарадж та Ердоган висунули ультиматум: «Ми готові до переговорів, якщо Хафтар та Путін здадуть Тріполі та Сірт, інакше – військове звільнення». Та цей існуючий баланс може змінитися вкрай швидко.

Для Путіна Лівія – це, як момент стратегічної істини у цілому Середземномор’ї. Лівія не йде, майже, ні в яке порівняння із Сирією. Хоча, ще на початку осені 2015-го, момент стратегічної істини для Путіна був саме у Сирії. Сирія – це лише форпост у Східному Середземномор’ї. Лівія – це ключ до цілого Середземного моря та до всієї південної Європи. За Лівію Кремль та Путін будуть битися, або ризикують втратити все.

Тепер зрозуміло, чому прогресивний ідіот із «смертю мозку» з Єлисейського палацу збирається до Москви? І Макрон, і Путін чудово розуміють, що зараз вони втрачають кожну дорогоцінну хвилину. Методи, які використовує Кремль, щоб виграти цей час щодо Лівії, абсолютно тотожні тим, які він використовував на Донбасі. Але, часи все зовсім інші. І Ердоган – це не вірний союзник Путіна, як Порошенко. І головне, у Білому Домі – не головне надбання Кремля – Барак Хуссейн Обама із «лідерством ззаду», а президент Дональд Трамап, який повністю на боці Туреччини. Єдина проблема, що Білому Дому зараз, якраз не «вистачає» лише Лівії. Та все може змінитися миттєво. Ставки занадто високі - битва за Середземномор'я.