Тихоокеанський регіон та Південно-Східна Азія – це ключові сучасні сфери силового впливу пекінського режиму у геополітичній боротьбі, яка поглинула цілий світ. Далі Пекін зараз просто не в змозі простягнути свої отруйні інструменти впливу та примусу, навіть глобально використовуючи надсучасні методи та засоби біологічно – бактеріологічної зброї та вкрадених по цілому світу комунікаційних технологій.

Перший етап глобальної війни – бактеріолоігчно-біологічно – хімічний - Китай успішно завершив. Другий – підрив енергетичних глобальних ринків та шляхів доставки ресурсів – відносно також. Зараз на очах у всіх розпочався етап третій, найбільш жорсткий та безкомпромісний – силовий. Головний напрямок удару диктатора Сі – Австралія. Ми не знаємо, чи впала б Австралія вже, якщо там при владі були б лейбористи. Але, ми бачимо те, що ліберальні консерватори Австралії на чолі із прем’єром Скоттом Моррісоном цей виклик прийняли. Пекін у всепоглинаючій люті і він почав діяти, фактично, за законами військового часу.

Невже якийсь притомний уряд у світі міг розпочати безжальну, на винищення, торгівельну війну проти свого найбільшого торгівельного партнера у регіоні лише за те, що той партнер прямо сказав, кого він вважає винним у безжальній біологічній атаці? У Пекіні ці заяви, шо пролунали із Канберри, були розцінені саме так, як й повинні були бути розцінені диктаторськими режимами, саме тими, хто дійсно розпочали цю атаку.

Спочатку ЦК КПК виступило із дикунською, нічим не прихованою погрозою щодо Австралії, вимагаючи єдиного, щоб Канберра покаялась щодо своїх звинувачень на адресу червоної Піднебесної. Сі знав, що ніякого «покаяння» не буде, а ультиматум був лише, як правило. Силові дії розпочалися незабаром. 80 % мита на австралійський ячмінь – це надпотужна зброя. А Австралія потерпає від засухи вже другий рік поспіль. Як поведуть себе австралійські фермери за таких екстремальних умовах, передбачити зараз важко?

Експорт австралійського ячменю до червоного Китаю складає величезних 15, 2 мільярди доларів на рік. Загальний річний обсяг експорту Австралії до Китаю взагалі якийсь захмарний – 132 мільярди доларів. Фактично, уряди Австралії власноруч зробили свою державу стратегічним заручником у китайських червоних монстрів. Зараз за це приходиться гірко розплачуватися, в тому числі життями австралійців.

Сі брутально заявив, що ці 80 % мита – лише початок. В цьому немає сумнівів. Після першого, бактеріологічно-біологічного удару, удар економічно – торгівельний був просто неминучим. А за останніми статистичними даними австралійська економка вже у рецесії. Дефіцит бюджету до кінця року прогнозується близько 10% ВВП Австралії й це за кращого сценарію. Пекін це знає достоменно, тому й не зупиниться. Сі знає, що Канберра повинна бути покарана, або покараний буде сам червоний Пекін.
Питання зовсім не в тому, чому ЦК КПК застосувала такий вид зброї. Стратегічне питання в тому, хто зараз зможе стати поруч із Австралією? Але ж абсолютно зрозуміло, що якщо, не привели Господь, Канберра впаде, тоді, як доміно посипляться інші по цілому регіону – Філіппіни, Малайзія, Бруней, В’єтнам (такий саме червоний) і, головне, Тайвань. США, як виглядає, всіх захистити просто буде не в змозі.

Згідно останніх, проведених у Пентагоні моделювань, США можуть програти зіткнення із Китаєм у Тихоокеанському регіоні. Скільки потрібно часу від сьогодні, щоб «закрити» цю стратегічну оборонну прогалину за умови, що китайські комуністи не зупиняться? І друге та головне – все рівно треба буде обирати основний напрямок застосування американського силового захисту. Зараз вибір очевидний та єдиний – Австралія. Як виглядає, липень може стати початком того, що виглядає, як неминуче.