ТОП НОВИНИ ТА КОМЕНТАРІ

04.03.2020 | Кремль та Анкара – на шляху до прямого силового зіткнення. Сирія, Україна, Лівія
Олексій Коломієць - Президент Центру європейських та трансатлантичних студій

«Буферні» зони та «санітарні» кордони у Сирії рухнули. І Москва, і Анкара та всі ніші, хто задіяний у сирійському побоїщі, знали, що вони рано чи пізно рухнуть. Із ними рухнули й всі так звані «домовленості» - сочинські, астанінські, московські…Як й повинно було статися, згідно правил та законів силової політики, Кремль та Анкара опинилися один проти одного. Ніхто не відверне. Питання полягає в тому, як довго ніхто не буде погоджуватися відвернути? Також не дуже зрозумілим є те, на чиєму боці буде стратегічний час? А також, який буде баланс сил, коли пряме зіткнення вже стане неможливим відвернути? Зараз перевага на боці Кремля та російського диктатора. Режим аль-Асада буде виконувати все, що йому накажуть із Москви та Тегерану. Режим у Тегерані буде виконувати все, або майже все, що йому накажуть із Кремля. А режим у Кремлі буде робити все, аби знищити режим в Анкарі, який на очах із союзника перетворився у найбільш небезпечного противника. Лише два місяці тому Путін був у Стамбулі та разом із Ердоганом відкривав «Турецький потік». Але, перед відвідинами Стамбулу, кремлівський монстр був у Дамаску, у монстра сирійського. Схоже, що Ердоган тоді припустився рокової помилки. Зараз Туреччина у війні. 5 березня турецький президент прибуде до Кремля. Принизливо? Можливо. Та, скоріш за все, Ердогану вже все рівно куди їхати. Але ж було абсолютно зрозумілим, що кремлівський диктатор до Туреччини не поїде тоді, коли кожний день від російської зброї гинуть турецькі солдати та офіцери. Переговори 5 березня 2020 року можуть увійти в історію, як одні із найбільш безглуздих, нікчемних та небезпечних. Зрозуміло одне, що після 5 березня кривава битва у Сирії не зупиниться. Путін може запропонувати Ердогану лише капітуляцію на умовах, що набагато принизливіші, аніж ті, що були зафіксовані у «Сочі» та «Астані». Відповідь Ердогана буде очевидною. Але Ердоган та Туреччина одні Як й Україна. Добре в цьому лише те, що впали останні ілюзії. В першу чергу, по відношенню до НАТО. Тобто правильніше сказати, що НАТО розбило останні ілюзії. По відношенню до України ті маразматичні ілюзії випарувалися ще на початку війни із Росією. По відношенню до Туреччини ті ілюзії привели до краю війни Анкари із Москвою. У другу чергу, у Анкари впали ілюзії щодо США. Тут все набагато складніше. Путін та його кліка знали, коли почати примушувати Анкару та Ердогана до «миру»: в момент, коли Трамп увійшов у жорстоку битву за Білий Дім. До початку листопада, коли Трамп мусить перемогти, Путін та Кремль повинні досягнути максимуму, як у Сирії, так й в Україні. Але, відмінність разюча: у Києві - політичний труп Зеленський, в Анкарі – політично поранений, але такий, що може перемогти, Ердоган. Можливо, ми дізнаємося, що насправді відбувалося у Києві 3 лютого, коли турецький лідер був на українській землі. Саме тоді, 3 лютого 2020 року, Кремль почав війну проти Туреччини. Путін веде три війни одночасно – Сирія, Україна, Лівія. Всі ці війни пов’язані намертво. Кожний часовий проміжок зсуває інтереси кожної із воюючих сторін. Після, скоріш за все, краху кремлівського рандеву двох всі ці війни увійдуть до нової фази. Як виглядає, ще більш жорсткої та безкомпромісної. Це правила, це логіка і це майбутня реальність. Парадокс в тому, що сирійська бійня вже вдруге має для Анкари та Москви єдиний «позитив» - навала біженців та мігрантів до Європи. Так це було у 2015-ому, так це є й зараз, у 2020-ому. Але наслідки, як виглядає будуть набагато важчими. Наскільки, це поки що невідомо? Майте на увазі, що п’ять років тому, гроші проти тієї навали давала й Велика Британія. Зараз таких грошей немає. А рівень істерії в ЄС не порівняти із рівнем 2015-го. Путін знову «допоможе», як і тоді? А Анкара сказала – «досить». Тоді лише диво врятувало Україну від навали монстрів та дикунів, що поглинули Європу. Зараз такого дива може й не статися. Турецький парламент готується до проведення закритого засідання. Які будуть наслідки – оголошення війни, введення військового стану, мобілізація, або відступ, тобто, капітуляція. Останнє відкидається. Анкара та Москва прямують до війни між собою.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект