У Туреччини не залишалося нічого іншого, як вводити війська до Сирії. Так, це агресія, так це, свого роду, окупація. Аде, над Туреччиною нависла страшна загроза щодо існування держави, як такої. Мова вже не про долю Ердогана. І саме тому, турецький президент був вимушений сказати правду, яку й так знали: «Якщо зараз не втрутитися у Сирію, Лівію та ціле Середземномор’я, наслідки будуть жахливі».

Реджеп Ердоган достоменно знає, що його країна залишилася одна. Єдина надія, що, можливо, існує таємний пакт із Трампом. Але, Трамп почав божевільну битву всередині США і з кожним днем та надія для Туреччини буде лише блякнути.

НАТО, як виглядає, просто зрадило свого союзника. А на що хтось розраховував взагалі? Як виглядає, у НАТО не просто «смерть мозку», у НАТО – реально клінічна смерть. В Анкарі це знають. У Вашингтоні це також знають. У самому Брюсселі це знають. А в Кремлі це усвідомлюють.

Фактично, коли Анкара три роки тому приєдналася до союзу Москви – Тегерану – Дамаску, південний фланг Альянсу був знищений. Зараз, коли НАТО відмовилося допомагати Туреччині, фактично, НАТО поховало свій південний фланг. Як виглядає зараз, у Кремля, майже, не залишилося іншого, як вчиняти силові дії саме у Чорному морі, як проти Туреччини, так й, дуже вірогідно, проти України.

За останніми, але непідтвердженими даними, за наказом президента Туреччини, до Сирії вже увійшли приблизно тридцять тисяч турецьких солдат та офіцерів. Ще, приблизно шістдесят тисяч, встали на кордоні із Сирією. Йдуть прямі бої між силами Туреччини, підтримуваними нею сирійськими загонами проти підрозділів аль-Асада. За спинами сирійської урядової армії стоять російські солдати та офіцери. Але, їх абсолютно недостатньо. Для Кремля та Путіна настав час істини. Настав тоді, коли здавалося, що до перемоги лічені тижні.

Кремлівським монстрам для втримання балансу сил терміново треба перекинути до Сирії, приблизно, двадцять тисяч солдат. Терміново. Якщо цього не буде зроблено, тоді умови буде диктувати Анкара та Ердоган. Як виглядає, якщо кремлівський диктатор погодиться їхати на ідіотські та безглузді переговори саме до Стамбулу, як оголошено, тоді, ймовірно, Москва може відступити. Війна у Сирії увійшла до вирішальної фази. На нинішньому етапі.

До 5 березня, скоріш за все, у Сирії буде криваве пекло. До 5 березня Кремль та Путін, або почнуть, або не почнуть, перекидання своїх військ, аби уникнути поразки. До 5 березня Путін буде тиснути на Тегеран, щоб іранські сили були максимально посилені у Сирії. І головне, а хто давав хоч якісь гарантії, що 5 березня взагалі щось відбудеться?

Чому Ердоган запропонував такий жалюгідний та ідіотський формат? Що, йому мало спостерігати за кривавими судомами «нормандської» бригади? Тоді треба було відразу надсилати запрошення й путінському соратнику – Порошенко, а також криворізькому політичному трупу – Зеленському. Адже вже давно зрозуміло, що Сирія та Україна пов’язані, майже, повністю.

У Лівії війська Хафтара розпочали бойові діє на захід від Тріполі. Вперше з часу поновлення війни. Приголомшує, шо ЛНА завдала удари по лівійсько-туніському кордону. А Туніс на боці Сараджа, отже проти Росії. Значить і це, скоріш за все, точно, Москва почала свої асиметричні дії. Вибір був невеликий: або Лівія, або Україна. Путін обрав Лівію. Після 5 березня, як виглядає, буде Україна. Якщо не до 5 березня.