ТОП НОВИНИ ТА КОМЕНТАРІ

30.01.2020 | Вирішальний вибір Туреччини та Ердогана: союз Москви-Тегерану-Анкари на межі
Олексій Коломієць - Президент Центру європейських та трансатлантичних студій

Можливо, хтось ще пам’ятає, що, менш ніж тиждень тому, найближча соратниця Путіна – Меркель у відчаї та страху примчала до Туреччини? Рятувати, в першу чергу, себе, а потім – виконувати настанови, що надав їй Кремль? Можливо, хтось ще пам’ятає, що одинадцять днів тому, та ж сама путінська соратниця Меркель влаштувала у Берліні абсолютно безглузде зібрання щодо стікаючою кров’ю Лівії? Не треба навіть напружувати свою пам’ять, це вже немає ніякого значення, як й не мало до тих бездумних візитів та до тих ідіотичних збіговиськ. Зараз треба запам’ятати лише дві речі: перша, Туреччина залишилася одна, друга, союз Москви – Тегерану – Дамаску – Анкари, фактично, розпався. Чотири поспіль роки кремлівський монстр жорстко знущався над Туреччиною та її президентом. Звичайно, що основна провина на самому Ердогані. Тепер настав час розплати. Ердоган у шоці щодо віроломства Кремля? Звичайно. Питання полягає в тому, коли той стратегічний шок мине та де буде Туреччина, якщо той шок дійсно мине? А динаміка просто шалена. Оберніться просто назад, на початок 2020-го, та порівняйте, де ми всі є зараз. Чотири війни одночасно – Сирія, Лівія, Ємен та Україна. Для Туреччини вирішальна і я про це наголошував вже неодноразово – війна за Лівію. Ердоган знає про це достеменно. У Лівії вирішується його доля та доля цілого Середземномор’я/ Кораблі, літаки та війська Туреччини рушили до Лівії. Вище керівництво Хафтара у сум’ятті. На їх очах виборений баланс сил почав швидко зміщуватися на користь Анкари. Допомога може прийти лише із Москви. А Ердоган вчора заявив, що «Туреччина буде робити все, що необхідно». У Путіна, схоже, немає вже іншого виходу, як надсилати армію Росію на допомогу Хафтару та його бандам. Для кремлівського монстра Лівія є набагато необхіднішою, аніж Сирія. Лівія для Путіна – це свого роду «друга Україна» та навпаки. А НАТО мовчить, як щодо Лівії, так й щодо України і буде ще більш мовчати далі. Армія Туреччини рушила вглиб Сирії та розміщується на кордонах із Сирією. Зрозуміти, що насправді відбувається на полях кривавих зіткнень у Сирії, майже, неможливо. Зрозуміти треба основні речі. Перша, кремлівський монстр наджорстоко надурив турецького президента, як щодо Ідлібу, так й щодо Аллепо, так й щодо Сирії загалом. Друге, Туреччина дуже незабаром може увійти у пряме силове зіткнення із Росією. Третє, НАТО Туреччині не допоможе. Четверте, єдиний на цій землі, хто може допомогти Туреччині, це Дональд Трамп. Але, навряд чи допоможе. «Астанінський» процес помер. Це публічно заявив президент Ердоган. «Женевський» процес помер не народжуючись. «Сочинський» процес вже забутий. Трапилося те, що й повинно було трапитися – силова конкуренція вирішується лише силовими методами. Зараз вирішальними є питання стратегічного часу та стратегічної реакції. Президент Реджеп Ердоган та Туреччина залишилися одні у цьому сучасному наджорсткому зіткнення. Як й Україна. Ердоган збирається до Києва. Ми ще зараз не знаємо, якою буде обстановка, коли турецький президент добереться до столиці України, або не добереться. Що ми знаємо чудово, що із криворізьким, фундаментально переляканим та агонізуючим елементом – Зеленським, Туреччині вести мову протипоказано. Лише буде важливо бачити, що те безумно обмежене криворізьке створіння скаже у відповідь, коли турецький президент може натякнути, що сотні тисяч біженців, що зараз хлинули до Туреччини, можуть бути спрямовані до України?


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект