Січень 2020-го. Кров у Сирії ллється морями. Це – вирішальна битва для Путіна та аль-Ассада. У разі перемоги в Ідлібі та Аллепо, у Сирії все буде завершено. Те, що переможе союз Москви-Дамаску-Тегерану та Хезболли сумнівів не існує.
Криваві побоїща, що за своїм рівнем можна хіба порівняти із битвою за місто Аллепо взимку 2016 року, не могли не відбутися До Ідлібу зійшлися із цілої Сирії всі ті, хто програв битви в інших частинах країни. Їм дозволили піти із зброєю. Ідліб, теж для них, – остання фортеця.
Кремлівському диктатору був життєво необхідний саме нинішній проміжок часу. Ось чому він примчав до Берліну на те ідіотичне збіговисько щодо Лівії. Ось чому він приїздив до Стамбулу на початку року. Ось чому він їде до Єрусалиму на абсолютно неадекватний та небезпечний захід. Все це заради перемоги в Ідлібі та Аллепо.
Та всі ці кремлівські розрахунки не вартували б нічого, якщо був би хоч якийсь спротив хоч звідси. Безумна та ідіотична наївність. Ніякого спротиву взимку 2020-го не буде. Якщо його не було з вересня 2015-го, коли армади російської армії вторглися до Сирії, то зараз того спротиву не буде й поготів.
Меркель недарма зібрала «лідерів» у Берліні. Те жахливе збіговисько було зовсім не про Лівію, хоча й про Лівію також. Меркель публічно засвідчила, що вона повністю із Кремлем, вона із своїм соратником – полковником КГБ Путіним.
Прогресивний ідіот Макрон також із кремлівським монстром. Макрон публічно поставив Францію разом із РФ у битві за долю Лівії. Макрон публічно вимагає у Ердогана вийти із Сирії та перестати надавати будь-яку допомогу тим залишкам повстанців, що зараз б’ються у кривавих та вирішальних боях за Ідліб та Аллепо.
Італія на боці Путіна. Британія просто мовчить. ЄС помер вже давно, але, в принципі, ЄС також на боці Кремля. НАТО взагалі не гравець. А Трамп вийшов із Сирії і правильно зробив. Це справжній кінець того, що називали «Захід».
Ердоган та Туреччина дійсно у жахливому стані. Те, що зробив Путін із Ердоганом в Ідлібі навіть й зрадою назвати не можна. Це виключно дійство КГБ. Ердоган так нічого і не зрозумів. Тепер у відчаї турецька армія б’ється на північному сході Сирії без мети, без цілі. А в результаті – просто пришвидшіть перемогу Москви та Дамаску.
Та попереду у Ердогана вирішальний бій, що визначить його долю – за Лівію. Навіть якщо Анкара вже домовилися із Москвою, в тому числі й щодо Північного Кіпру, жах для Туреччини, як видно, лише розпочинається. Кожний крок до перемоги Путіна у Сирії, той жах для Туреччини буде тільки посилювати.
Як виглядає, кремлівський монстр бажає все звершити у Сирії до 9 травня. Він неймовірно бажає нової «Перемоги». Якщо не до 9 травня, Кремль несамовито бажає найшвидше із Сирією покінчити. А далі? Лівія, Біларусь, Україна. Саме у такому порядку.
Невідомо скільки буде існувати режим аль-Асада? Але, точно відомо, що для прискорення його знищення, треба судити Обаму, Меркель, Макрона, Могеріні та далі. Прізвища відомі цілому світу.
|