Путін вимагав виконання виключно його вимог по відношенню до Лівії. Або, розділ Лівії разом із Туреччиною, або встановлення його абсолютного та єдиновладного контролю. Тому «лівійські» переговори у Москві не могли не завершитися крахом. Тому, що й були вони заплановані Кремлем на той крах. Генерал Хафтар просто виконав свою роль.

Хафтар, як стверджують, і це виглядає, як абсолютна правда, обіцяв Путіну повний контроль над лівійською нафтою, залізницею та автошляхами. Взамін на владу у Лівії, звичайно, владу під повним контролем із Кремля. Але, Хафтар, як виглядає, не зрозумів, що навіть без тих обіцянок, Путін боровся б за Лівію до кінця. Хафтар та його бандити – це лише тимчасові союзники, які з легкістю можуть бути замінені на нових.

Ердоган та Туреччина потрапили у страхітливу «московську» пасику. Невже Ердоган не розумів, що згода кремлівського монстра приїхати до Стамбулу була необхідна Путіну лише для перевірки та підтвердження істинних планів Москви, як щодо Лівії, так й щодо Сирії? Як виглядає, турецький президент не зрозумів. Це в який вже раз? Тепер всі бачать, як кров просто потоками полилася знову в Сирії і чекаємо, що вона поллється незабаром вже у Лівії.

Ті папери, що були написані у Кремлі, як інструмент «московської» пастки щодо Лівії, були, майже, калькою, тих паперів, які Путін із своєю зграєю готували всюди – від Сирії до Ємену, до Іраку та до України. Іншого й бути не могло. Кремль бажав єдиного – краху «московських» переговорів. Кремль свого досяг.

Турецький президент, як у люті, так й у агонії. Те, що він волав перед парламентом Туреччини лише підтверджує це. Що повинен Ердоган тепер зробити із своїм главою зовнішньої розвідки, який літав до Москви та безпрецедентно вів прямі переговори із своїми «колегами» із Росії та Сирії? Та в першу, та головну чергу, винен сам Ердоган. Бомбардуваннями курдів на півночі Сирії стратегічний розвиток не змінити. Ці бомбардування – відвертий відчай.

«Лівійська національна армія» після «Москви» заявила, що вона поновлює війну до повного знищення ворогів та відновлення повного контролю над всією Лівією. Не тіште себе ілюзіями – це слова та фрази із Москви та Путіна особисто. Як виглядає, до відкриття «берлінського» збіговиська ЛНА поновить наступ на Тріполі. На руках у Меркель що мало крові українців, сирійців, іракців? Зараз додасться кров і лівійців.

Путін розширює та оновлює свою коаліцію Росії-Сирії-Ірану-Хезболли. У якості цілей намічені Катар, Єгипет, Алжир та Йорданія. Мета – встановлення максимального контролю над Середземномор’ям та Червоним морем.

Туреччина та Ердоган одні, майже одні. Як й Україна. Доля Ердогана, як я і передбачав не так давно, буде вирішуватися саме у Лівії. Та зараз вже не про долю турецького президента. Зараз вже про долю самого Середземномор’я та Європи.

ЄС вже давно помер, це добре. НАТО помирає на очах. Краще, щоб те, що він них залишилося, взагалі б забуло про Лівію. Краще для всіх, окрім Путіна та його банди по цілому світу – від Північної Кореї до Венесуели.