НАТО взимку 2011 року встигло в останні години відвернути наджорстоку різанину, яку міг вчинити лівійський диктатор Каддафі. Зараз, взимку 2020-го, історія зробила свій кривавий розворот. НАТО не зробить вже нічого, у НАТО – «смерть мозку», НАТО вмирає, в тому числі й у Лівії.

Кремлівський монстр нічого не забув. Вбивство його найближчого соратника – Каддафі, навічно запало у душу полковника КГБ Путіна. Зараз настав час помсти. Це Путін так планував, в тому числі, коли на протязі довгих чотирьох років кров’ю прив’язував до страшного союзу Москви – Дамаску – Тегерану Анкару та Ердогана. У січні 2020 року на полях битв у Лівії Туреччина повстала та повстала також й проти Росії та Путіна. Історична доля Ердогана, майже напевно, буде вирішуватися у Лівії.

Ще декілька тижнів тому, неможливо навіть було уявити, хто зіткнеться один проти одного у війні за майбутнє Лівії. Тепер реальність наступна: з однієї сторони – Москва, Дамаск, Каїр, Ер-Ріяд, Амман та Тегеран, з іншого боку – лише Туреччина та загони сирійських бойовиків, що б’ються проти кривавого режиму аль-Ассада.

Немовби шансів у Туреччини жодних. Але, вперше за дуже багато років кремлівський монстр в істериці та відкритій паніці. Туреччина почала «рвати» із безумним союзом Путіна – Хаменеї – Ассада. Туреччина почала війну у Лівії. Ердоган, як виглядає теж встиг буквально за декілька годин до стратегічної катастрофи, як це було з НАТО у 2011-ому.

5 січня 2020 року армія Туреччини почала своє розгортання на лівійській землі. Турецька авіація почала бомбардування сил генерала Хафтара, а також сил російської армії. За наказом Ердогана почалося розгортання систем ППО та ПРО у Лівії. Путін мовчить, він у реальному шоці. Путін бачить саме в обличчі генерала Хафтара того, хто міг би допомогти помститися за Каддафі. Тепер над самим Хафтаром нависла реальна загроза бути вбитим.

Ердоган, як виглядає, домовився із Президентом Трампом щодо Лівії. Можливо, також й щодо Сирії. Путін про це знає. Це вводить його в стан ще більшої параної. Якщо він не вступить у битву в Лівії, він може програти все, можливо включно із власним життям, як Каддафі.

Через два дні Ердоган зустрінеться із Путіним у Туреччині, якщо кремлівський монстр все ж таки наважиться туди поїхати. Але, якщо кремлівський диктатор все ж таки рушить до Туреччини, як виглядає, умови буде диктувати Ердоган. Тому що за ним – Президент СЩА Дональд Трамп. Звичайно, що в результаті буде повний крах переговорів.

І тоді Путін повинен буде віддавати наказ на введення російської армії до Лівії. І тоді сирійська бійня буде здаватися елементарними дитячими пустощами у пісочницях. Або, Путін визнає поразку й тоді він гарантовано втратить контроль над Північною Африкою та, найбільш головне, над майже цілим Середземномор’ям.

Є ще один варіант – кремлівський монстр може запропонувати просто поділити Лівію, приблизно так, як вона поділена зараз. Жодних сумнівів, що Трамп не дозволить Анкарі піти на такий «справедливий» гешефт.

Схоже Кремль та Путін не відступлять. Вони можуть відступити в Іраку, шо, напевно, й станеться. Але, у Лівії Москва не відступить. Путін проти Ердогана, Росія проти Туреччини, Путін проти Ердогана та Трампа – лівійське зіткнення. Це лише прелюдія.