Навіщо Велика Британія перебувала, спочатку в ЄЕС, а потім – в ЄС, таких довгих 47 років? Це вирішальне та визначальне питання, аби не припуститися у майбутньому таких історично страхітливих помилок. Єдине, що є абсолютно зрозумілим, те що британці, можливо в останній момент, відвернули національну катастрофу та зберегли себе та свою державу.

У 1975 році, лише після двох років після вступу до ЄЕС, Велика Британія провела референдум про своє членство. Маргарит Тетчер, перебуваючи в опозиції, вела несамовиту кампанію «за». Приблизно через вісім років, вже будучи прем’єром, вона із жахом усвідомила у складі чого перебуває її країна. Але, найбільш страшніше, вона усвідомила, що чекає на Британію у складі ЄЕС у наступні роки та десятиріччя. Її найбільш страшні побоювання стали реальністю.

Другий референдум щодо членства Великої Британії в ЄС, оголошений Камероном, та проведений у червні 2016 року, планувався так саме, як і референдум 1975-го. Шок від результатів був небачений. Єврократи, євроідіоти, єврофанатики та євромаразматики ніколи не могли навіть уявити, що люди можуть обрати свободу та незалежність. Британці вибрали саме це, замість несвободи та втрати незалежності, як державної, так й особистої.

Чому Об’єднане Королівство не вийшло із того безумного та помираючого Європейського Союзу майже відразу після перемоги на референдумі 23 червня 2016 року? А тому, що владу захопили ті, на чолі із Терезою Мей, що голосували «проти» виходу. Розуміння цього прийшло до тих, хто боровся за незалежність та суверенність, лише на початку 2018 року. Історія змилостивилася над Британією.

«Угода про вихід» від Мей була, фактично, угодою про статус колонії Британії у складі ЄС. Жодних сумнівів, що та безумні папери готувалися виключно у Брюсселі, а Тереза Мей лише освятила той морок своїм підписом. Парламент та народ повстав. Мей та ЄС зрозуміли, що шансів на тому шляху не існує. Й розпочався відкритий путч – проти народу, проти Британії, проти свободи та проти вільної Європи. Той путч був знищений британцями на «виборах» до «Європарламенту».

«Угода про вихід» від Бориса Джонсона також, фактично, не є угодою про вихід, хоча ці папери тепер писалися спільно. Люди не голосували про угоду. Люди голосували за вихід, за BREXIT.

12 грудня 2019 року британці знову сказали: «Ми голосували за свободу та за BREXIT!». Британці знову зробили революцію, як і три з половиною роки тому. Але, тепер ця революція набагато жорсткіша, серйозніша та вольова. Такої переваги торі не отримували від часів перемоги Тетчер на виборах 1987-го року. Такої поразки лейбористи не зазнавали від 1935 року. Шлях до свободи та незалежності абсолютно відкритий.

12 грудня 2019 року ми всі прокинулися у новій Європі. Те, що доля ЄС визначена, це зрозуміло. Питання тільки в тому, як довго цей «проект» буде помирати та скільки горя він ще принесе Європі та світу?

Не економіка, не національна система здоров’я, не вилов риби, не торгівля не є головними та вирішальними для Великої Британії після 12 грудня 2019 року. Вирішальним питанням стає: «В якій глобальній архітектурі планує вижити Британія та з ким вона повинна таку архітектуру утворити? Зараз».

У Британії немає іншого виходу, окрім із союзу із США, США Дональда Трампа. Хто приєднається до цього союзу також немає значення. Не треба нікого примушувати. Робіть союз зараз, без вагань та зволікань.

Не думайте більше про НАТО. Тепер, після BREXIT, 80% бюджету НАТО буде походити від країн, що не є членами ЄС.
Не думайте більше про ЄС. Зробіть все, що можливо, аби зберегти спокій в Європі на тлі краху цього безумного проекту, аби його уламки не знищили те живе, що ще залишилося в Європі.

Британія після BREXIT повинна надати всіляку допомогу тим, хто першим захоче наслідувати її грандіозний приклад. Хто це буде – Польща, Швеція, Італія, хто? Зараз невідомо. Але вони достоменно будуть.

Шана Британії, що після 12грудня 2019 року темний шлях України до Європейського Союзу, майже точно та остаточно, завершився. Як, напевно, й для інших європейських країн, яким доля надала можливість бути вільними та незалежними. Вся стратегічна логіка не може привести Велику Британію до України та навпаки.

Кремль та Путін це знають та відчувають, як ніхто інші. Ось чому вони робили все, аби Британія не покидала ЄС. Тепер вони будуть робити все, аби Британія не почала будувати нову Європу.