Саме Дональд Трамп, враховуючи нинішню стратегічну динаміку на Близькому Сході, повинен був летіти до Анкари. Але, по суті, це не Ердоган буде у Білому домі 13 листопада 2019 року. Це турецького автократа «надіслали» до американського президента істинні, нинішні керуючі Близьким Сходом та Чорноморським ареалом – Путін та Хаменеї.

В принципі, Дональду Трампу та Реджіпу Ердогану розмовляти немає про що. Ні, вирішальних тем – нескінчений перелік, але стратегічна прірва між «союзниками» по НАТО вже нездоланна.

Москва та Анкара проводять спільні патрулювання на півночі Сирії. Нормальною мовою це означає: перше, Кремль вийшов на самий південний фланг НАТО та друге, через деякий час, Путін накаже своєму «другу» Ердогану залишити Сирію. Так на наших очах впав південний фланг Альянсу. Його північна частина у Чорному морі впала відразу після анексії Криму. Щодо цього Трамп та Ердоган вести мову не будуть. Просто вже немає сенсу.

Трамп буде просити Ердогана не чіпати Ізраїль. Це також марна трата безцінного часу. Анкара буде знову ж таки діяти саме так, як накажуть Москва та Тегеран, а також, як попросить Палестина. Та що в цьому вимірі просити, якщо Туреччина абсолютно на їх боці?

Трамп буде просити Ердогана не заважати діяти в Іраку. Це, як виглядає, єдине, в чому можна хоч якось домовитися. Анкара не на боці нинішнього режиму у Багдаді. Іракська криза, чергова, це зараз саме те, що вельми хвилює Путіна та іранських мулл. Якщо, Президент США запропонує Ердогану, хоч розпочати діяти спільно в іракському напрямку, тоді може зажевріти проблиск надії. Та сподівання на це мінімальні. Перший окрик із Кремля й Ердоган відступить.

Що ж тоді залишається для обговорення у Білому домі? Іран? Це може стати ще гіршим кремлівським жахом для Анкари. Путін та Хаменеї зараз просто у люті від того, що робить Вашингтон. Це напевно, одне з єдино правильних, що робить Вашингтон у тому пекельному та абсолютному близько-східному жаху. Й тому Ердоган ні за що не піде на зговір із Трампом, тому що помста з Москви та Тегерану буде не порівняна із тією, яка була запроваджена Москвою, коли турки збили російський винищувач.

Курдське питання. Треба буди відвертим. Курди зрадили, в першу чергу, США, перейшовши на бік аль-Асада. По-друге, відповідні курдські формування – це дійсно терористи й Анкара робить правильно знищуючи них та захищаючи свою державу та свій суверенітет. Що там з 5-статею НАТО? Туреччина у війні, а де НАТО? Правильно, у НАТО – «смерть мозку». Лише треба додати, що цю «смерть» привнесли саме такі, як Макрон, Меркель, Столтенберг та такі самі, як вони. А Туреччина просто «добила» Альянс. Пам’ятаєте, як Дональд Трамп чотири року тому сказав, що НАТО застаріле. Зараз НАТО вже на смертному одрі.

Чого реально повинен боятися Трамп, так це те, що турецький диктатор, маючи за спиною диктатора російського, може розпочати розмову про Інджірлік. Оце може стати вже реальною геостратегічною катастрофою для США. Там тактична ядерна зброя А продати F-35 Туреччині – це зараз реальний політичний злочин. Путін вже пропонує свої літаки. Не тому, що потрібні гроші, а вони потрібні. А тому, що Інджірлік. Жодних сумнівів у тому, що НАТО втече звідси не вагаючись, щоб не «провокувати» Кремль. Для США йти звідти – це стратегічне божевілля. А що Трамп може вдіяти, щоб запобігти цьому божевіллю, що насувається? Тільки пряма погроза Анкарі. А це, схоже, саме те, чого Кремль й чекає.

За день до переговорів у Білому домі Путін буде розмовляти по телефону із Ердоганом. Тобто, не розмовляти, а давати накази, як себе вести із Президентом США. Путін абсолютно розуміє, що будь-який маленький зсув Анкари у бік США, може коштувати йому дуже багато чого. В принципі, можуть початися падати досягнення, які Кремль силою та кров’ю втілював довгих чотири роки, зараз, коли перемога у Сирії, фактично, досягнута.