Після шеститижневої перерви інститути ЄС офіційно повернулися до виконання своїх обов'язків на тлі цілої низки проблем, які за рівнем не є нижчими, ніж ті, що були в липні.  

За всіма ознаками осінь не стане періодом, коли будуть вирішені проблеми щодо фінансування з 2007 року, шляхи розв'язання конституційної кризи та ділемми навколо тематики "Соціальної Європи".

Остання проблематика, можливо, є найбільш фундаментальною для ЄС та напрямку його розвитку.

Дебати навколо "Європейської соціальної моделі" були розпочаті під час референдумної кампанії у Франції на початку цього року, коли французькі виборці виказували реальні побоювання щодо розвитку ЄС, коли можуть бути втрачені робочі місця та знижуватимуться рівні зарплат. 

Пізніше ці побоювання були пояснені деякими політиками як, частично, основою для провалу переговорів щодо бюджету ЄС в червні.

Дві філософії 

Жан-Клод Юнкер, люксембурзький прем'єр, казав, що суперечка виявила дві протилежні філософії в Європі - одна на користь більш політичної інтеграції, а інша на користь вільно-ринкової Європи. Ці висловлювання співпали з побоюваннями, що витікали з деяких нових законадавчих ініціатив ЄС, зокрема, відкриття ринку послуг.


Закони, підготовлені Єврокомісією, яка проголосила створення робочих місць лейтмотивом своєї 5-річної діяльності, мають небагато шансів пройти через процедури ЄС, якщо не будуть дані відповіді на основні питання щодо соціального та економічного напрямків розвитку ЄС.

Лідери ЄС спробують це зробити під час жовтневого самміту, який буде присвячений обговоренню "Європейської Соціальної Моделі". 

Результати самміту, можливо, допоможуть прискорити переговори навколо бюджету ЄС, який на даний час не входить в число пріоритетів британського головування, і тому це питання може бути перенесено на час головування Австрії. 


При цьому, чим довше бюджет не буди ухвалений, тим більший ризик, що фінансова допомога з боку ЄС буде затримана, що найбільшим чином зачіпить нові країни-члени.



Закінчення інтеграції, що базується на договорах?

Але, коли бюджет може бути в кінці кінців ухвалений на основі політичної волі, то що робити з Конституційним Договором залишається незрозумілим.

Багато країн офіційно увішли в "період рефлексії" щодо долі Конституції, але кількість шляхів розвитку залишається для ЄС обмеженою.

Переголосування у Франції та Нідерландах може розглядатися як практичне рішення для відродження документу, але політично така можливість є нереальною.

В нещодавній статті в журналі "E!Sharp" Чарльз Грант, директор Центру європейських реформ, підкреслив, що виходячи з складнощами ратифікації договору "в уявній перспективі не буде більше відбуватися інтеграція, базована на договірній основі". "Двадцять років прогресу до більш об'єднаної Європи закінчилися", - прийшов до висновку Грант.


Ці питання могли не бути настільки значимими, якщо б зараз в ЄС існували яскраві лідери. Чого зараз бракує. У Франції та Німеччині обидва лідери, схоже, закінчують свої кар'єри, при цьому відносини Британії з ЄС залишаються вельми своєрідними. 


Все це не сприяє вирішенню найбільш нагальної проблеми для ЄС - турецької. Блок ризикує потрапити в нову серйозну внутрішню суперечку навколо того, чи розпочинати переговори з Анкарою в жовтні.