ТОП НОВИНИ ТА КОМЕНТАРІ

11.04.2019 | Лівія у вогні. Кремль замикає глобальну арку силової конкуренції
Олексій Коломієць - Президент Центру європейських та трансатлантичних студій

Арка силової геостратегічної конкуренції замкнулася – від Північної Кореї до Венесуели. Лівія просто зайняла той геополітичний вакуум, який, за визначенням, не міг не бути заповнений. Путін не забув події лютого 2011 року. Тоді президент Медведєв дав доручення російським дипломатам утриматися в ООН щодо резолюції, яка дозволяла НАТО розпочати операцію «Об’єднаний захисник» проти режиму Муаммара Каддафі. Путін був у люті й сказав, що то була помилка. Зараз Путін ту помилку виправляє. Не треба було бути великим провидцем, аби спрогнозувати, що після Сирії стратегічний фокус Кремля зміститься у бік Північної Африки. Також було чітко зрозуміло, що то буле не Алжир, не Туніс, а саме Лівія. Окрім «відновлення справедливості» за Путіним, Лівія – це форпост, через який можна контролювати все південне Серелземномор’я. Генерал Халіфа, можливо, раніше представляв стратегічний інтерес для США. Зараз цей генерал є стратегічним надбанням Кремля та Путіна. Що він дарма їздив до Москви минулого року? Зараз ми на власні очі спостерігаємо втілення у життя тих домовленостей. Звичайно, що основна провина у тому, що Лівія палає на Бараку Обамі та Хілларі Клінтон. Те, що НАТО звернуло свою операцію відразу після повалення Каддафі, також на совісті Обами та його камарильї. Він нічого не робив у Лівії, а на совісті Клінтон – трагедія з американським послом Крістофером Стівенсом, вбитим у 2012 році у Бенгазі. Путін тепер не відступить. Кремль буде робити все, аби генерал Халіфа взяв Тріполі та встановив у Лівії дружній для Росії режим. Якщо таке трапиться, тоді Путін буде мати арку союзництва, яка простягнеться від Тегерану через Дамаск до Тріполі. В Ізраїлі вже, напевно, моторошно. Й не тільки в Ізраїлі. А США виводять свій контингент із Лівії. Звичайно, якщо немає жодного натяку хоч на якусь стратегію, солдат треба виводити, аби не повторити бенгазську трагедію. Але, можливо, що дуже скоро американських солдат треба буде до Лівії вводити знову й у значно більших обсягах. Схоже, що крах у Сирії нічого та нікого нічому не вчить. Встановлення контролю Кремлем над Лівією, фактично, повертає йому контроль над нафтовим балансом у Середземномор’ї та Північній Африці. Встановлюється контроль над морськими шляхами у регіоні. У російського флоту з’являються у користуванні маса портів для заходу та обслуговування для проектування сили, як на Близький Схід, так і на південь Європи, а також на Гібралтар. Штати мовчать. Ще декілька тижнів й можна бути вже нічого не говорити. Скоріш за все, так воно й трапиться. Просто на додачу до краху південного флангу НАТО, прийде, майже цілковитий, контроль Москви над Середземним морем. Звичайно, що можна виправдовуватися «зайнятістю» у Венесуелі та Північній Кореї. А що, Путін не «зайнятий» в Україні, або Сирії, або там же таки у Венесуелі? Просто Путін «виправляє» те, в чому він переконаний, було несправедливим. А саме, втрату російського контролю над Лівійською Джамахірією іпсля вбивства союзника в обличчі Каддафі. Просто Путін відновлює «історичну справедливість». Його справедливість. Зараз знову хлинуть потоки біженців до Європи. Знову буде черговий параліч ЄС, який у цьому стані, схоже вже перебуває перманентно. Знову буде бездіяльність НАТО. І чергові ультиматуми Кремля, які на цей раз будуть виконуватися набагато простіше.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2019. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект