Цілком зрозуміло, що білоруський диктатор публічно окреслював потенційні спільні дії Москви та Мінська на існування у реаліях «після ДРСМД», тільки отримавши відповідний дозвіл та відповідні документи із Кремля.

Мати такого гатунку сміливість прямо погрожувати тим, хто потенційно розмістить американські ракети на своїй території, наглядач над концтабором під назвою «Білорусь» міг лише після абсолютної гарантії захисту від Путіна. А таку гарантію, цей білоруський монстр, міг отримати лише після повного та остаточного узгодження стратегічних домовленостей щодо анексії Білорусі Росією. Жодних сумнівів у тому, що такі домовленості були затверджені у Сочі, де Лукашенко був «заточений» на довгі три дні, які визначили долю Білорусі.

Доля цієї країни була визначена ще тоді, коли цей монстр дорвався до влади. Іншого кінця для Білорусі просто й не могло бути. Зараз коли аншлюс, фактично, політично затверджений, стратегічний баланс в Європі змінився докорінно.

Кремль вже не тримає територію Білорусі в якості буферної зони. Кремль сам безпосередньо та впритул підійшов до так званого «східного» флангу НАТО, якщо такий взагалі існує, в чому є великі сумніви. Страшніше те, що всі три прибалтійські держави опинилися, майже, у повному оточенні. Невеличкий коридор, який з’єднує Литву із Польщею тепер, після аншлюсу, може бути знищений за лічені години.

Далі буде так, як й повинно бути, коли два ворожих табори наблизилися впритул один до одного. І крах ДРСМД просто «природньо» вкладається у таке реальне, але страхітливе, наближення.

Те, що Путін вже отримав гарантії від білоруського монстра на розміщення у Білорусі російських ракет середнього та малої дальності, безсумнівно. Та, скоріш за все, полковник КГБ Путін вже ніяких дозволів й не питає. Зараз головним є питання часу. Саме ці шість злощасних місяців, з якими будуть тягнути США, залишаючись у ДРСМД, колись можуть стати вирішальними та фатальними.

Під час свого щорічного звернення кремлівський диктатор все чітко сказав й все прямо назвав – типи ракет, час підльоту, наслідки. Жодних сумнівів у тому, що, у тому числі, ті ракети будуть розмішені й у Білорусі та спрямовані, як на Прибалтику, так і на Польщу, так і на Україну. Хоча на Україну ракети вже скеровані, як із самої Росії, так й з Криму.

Про що промовчали два чинника союзу Москви та Мінську, так це про те, що, поза сумнівом, є третій чинник – Порошенко. Недарма, цей найближчий союзник кремлівського диктатора їздив восени до диктатора білоруського. Як результат, зараз, після аншлюсу, з півночі над Україною нависла смертельна загроза, якої ми ніколи ще не знали. Немає сумнівів у тому, що Порошенко – один із основних, але негласних чинників цього страшного союзу Путіна та Лукашенко.

Як й те, що «Сочинський аншлюс», в рамках союзу Путіна та Лукашенко, остаточно приєднав Білорусь до союзу Росії-Ірану-Сирії-Туреччини-Венесуели. Проти нього був зароджений «Варшавський Союз». В усякому випадку, у таке дуже хочеться вірити. Та й іншого виходу, фактично, не існує