2 лютого 2019 року Сполучені Штати оголосять про припинення своїх зобов’язань в рамках Договору про ракети середньої та малої дальності.

Неможливо уявити, що договори із «старого світового порядку» можуть існувати у нових часах повернення глобальної силової конкуренції. Історія повернулася. «Стратегічні канікули» завершилися вже, як мінімум, десять років тому. Хоча, скоріш за все, не існувало ніяких «стратегічних канікул».

Можливо, через десятиріччя, якісь нові президенти якихось держав підпишуть новий «ДРСМД» та оголосять про якусь нову еру, як це зробили Рейган та Горбачов майже тридцять років тому.

Але, зараз дійсно нова ера – ера Нової Холодної війни, яка набагато страшніша та непередбачувана, аніж та, у якій «Захід», немовби, переміг. Зараз вже немає, ані «Заходу», ані «перемоги».

Кожний день із зволіканням адміністрації США з виходом із ДРСМЛ тільки погіршує ситуацію. Кремль це знає. Пекін це також знає. Й роблять все можливе, аби зробити розрив у засобах та часі, якомога глибшим та довшим.

З іншого боку, також не існує сумнівів, що у ключових стратегів та тих, хто приймає стратегічні рішення у Білому Домі, існує «дорожня карта» після завершення ДРСМД. Існує також й стратегічна воля та стратегічне мислення, як жити та діяти у часи «після ДРСМД». Напевно, одним із найскладнішим стане виклик, а де розміщати в Європі новітні американські ракетні комплекси?

У Польщі та Румунії – це, як природньо, так і очевидно. У цих двох державах вже встановлені системи ПРО в рамках «адаптивного підходу». Але для стримування Росії, тим більше Росії путінської, цього замало.

Тоді, де ще? Прибалтика – сумнівно. Італія – далеко. Норвегія – можливо, але не дуже ефективно. Залишається Україна.

Але, в Україні ставленик Путіна – Порошенко. Й до влади йде інша путінська подруга – Тимошенко. У Білому Домі це знають. Виклик колосальний.

Кремль всім цим керує та, головне, діє. Вздовж цілого українського периметру «путінські реалісти» встановлюють нову ракетну архітектуру. Це як пряме знущання над коливаннями у вашингтонських коридорах влади. Кремль взяв у «ракетне кільце» Прибалтику. Кремль проектує ракетні сили на Польщу та весь Чорноморський ареал.

Трамп та його люди все знають та бачать. Але, треба діяти! Вчора! Жодної уваги на НАТО.

Заступниця держсекретаря Андреа Томпсон недарма, після провалу переговорів із російським візаві у середині січня у Женеві, прибула до НАТО, щоб сказати «союзникам», що рішення вже ухвалено. На жаль, скоріш за все, лише про призупинення участі США у ДРСМД, замість повного виходу. Час розсудить, зовсім незабаром.

Трамп чудово знає, що «союзників» у США в НАТО обмаль, спостерігаючи за ідіотськими конвульсіями офіційного Берліну, Меркель, Мааса й не лише Берліну. Такого, як було у 80-х, коли у ФРН масово протестували проти «Першінгів», які допомогли, в кінці кінців, об’єднанню Німеччини, вже не буде. Німеччина – це ворог НАТО й далеко не тільки НАТО. Очевидно, шо НАТО зараз ворог само собі.

Кінець ДРСМД призведе до необхідного та правильного. Тільки для тих, хто це розуміє.