Зустріч Трампа та Путіна у Хельсінкі завершилася утворенням стратегічного вакууму, який почав відразу заповнюватися. Як виглядає, Кремль почав його заповнювати набагато швидше, послідовно та агресивніше. Скоріша за все, це свідчить про кращу стратегічну узгодженість кремлівських апаратників, які, майже, автоматично виконують волю свого кремлівського хазяїна.

В той час, як Білий Дім, майже, безперервно займається виправдовуваннями та роз’ясненнями, втрачаючи стратегічний темп та стратегічну ініціативу.

Але, північно-корейський виклик – це той напрямок, де втратити стратегічну ініціативу для США, фактично, неможливо. А якщо таке трапиться, це може свідчити про те, що всередині Білого Дому ситуація дійсно стає некерованою.

Росія та Путін у північно-корейському зіткненні, майже, ніхто у стратегічному сенсі. Саме ця нікчемність й бісить кремлівського диктатора та його зграю. Вони чудово розуміють, що змусивши Трампа прийняти їх «допомогу» у цьому питанні, означає для Кремля, як посилення російського позиціювання на Далекому Сході, так і ще більше зближення із Пекіном – найближчим та природнім союзником Москви у регіоні.

Що може запропонувати Путін Трампу у північно-корейському вимірі? Але, правильніше сказати: «А чи є у Кремля та Путіна інструменти та ресурси, які можуть бути запропоновані Вашингтону?». Майже точно, що ні.

Кремль буде робити все можливе та неможливе, аби безумний режим Ина залишався при владі. Такий розвиток, що взагалі не передбачає зміну режиму, не буде й передбачати зміну стратегічного балансу сил у регіоні.

Путін та його соратники будуть максимально затягувати будь-які спроби позбавлення дикунського режиму Ина ядерної зброї, тим самим посилюючи свою вагу та значимість, як під час переговорів, так і в балансі сил у регіоні.

Путін буде робити все можливе та неможливе заради ще більшого зближення із комуністичним Китаєм, використовуючи це зближення, як для виключно власних інтересів, так й для зсуву балансу сил у регіоні на користь Москви та Пекіну.
Торгівельна війна, яка справедливо ведеться США проти Китаю, буде максимально використана Кремлем для досягнення виключно власних геополітичних та геоекономічних інтересів.

Кремль за всіма напрямками буде проводити політику, що може призвести до розколів між США та їх найближчими союзниками в регіоні, передусім, спрямовану на Південну Корею та Японію.

Кремль буде використовувати міжнародні регіональні структури та організації для зменшення впливу Сполучених Штатів за усіма напрямками, включаючи північно-корейський.

Коли Білий Дім та Трамп збагнуть це? Можливо, що вже збагнули. Можливо, вони знали про все це ще до «Хельсінкі». Можливо, що не знали, що було б найгіршим варіантом.

Що зрозуміло, так це те, що Трамп та його адміністрація самі в’язалися у переговори із безумним режимом, із яким взагалі не треба вести переговори. Режим у Пхеньяні злякався по-справжньому, коли до північно-корейських берегів підійшла американська армада із трьома авіа-несучими групами. Тоді відразу припинилися всі випробування та запуски, та пролунала готовність сісти за стіл переговорів.

Але, після переговорів у Сінгапурі все зупинилося й провал останнього візиту Помпео до Пхеньяну підтверджує тільки те, яку мову розуміє Ин та Путін також.

Трамп повинен збагнути, що ядерна програма Пхеньяну – це лише похідна, природня похідна, від жахливого та дикого пхеньянського режиму. Режиму, якому всіляко сприяє режим путінський. Тому «хельсінські домовленості» між Трампом та Путіном щодо Північної Кореї приречені. Питання тільки в тому, коли це зрозуміють у Білому Домі та як глибоко буде заповнений Росією той стратегічний вакуум, який виник після «Хельсінкі»