Ультиматум, який був висунутий керівниками ХСС разом із міністром внутрішніх справ ФРН Хорстом Зеєхофером канцлеру Німеччини Меркель, спливає 1 липня. Майже очевидно, що всі спроби Меркель віднайти адекватні рішення щодо так званої «кризи біженців» в Європі приречені. Зараз, якщо відверто, взагалі, мало хто знає, що робити з цією страхітливою навалою, яка поглинає Європу.

Але, навала монстрів на Європу у 2018 році лише стає логічним завершення багаторічного правління колишньої головної комсомолки ГДР, найближчої соратниці полковника КГБ Путіна – Ангели Меркель. Невідомо, чи вдасться Меркель схопитися за владу, яка вислизає з її рук. Що зрозуміло, термін тринадцятирічного правління завершується й дуже бажано, щоб це завершення відбулося якомога скоріше.

Кожний день перебування Меркель в канцлерському кабінеті буде лише поглиблювати загальноєвропейську кризу. У Кремлі це знають й будуть робити все можливо, аби продовжити конвульсії Меркель.

Меркель, вже нічого не приховуючи, добиває НАТО. У США це бачать, У Центральній та Східній Європі це також бачать. Саміт НАТО через три тижні може бути набагато дестабілізуючим у порівнянні із тим, що відбулося на зустрічі G7 у Канаді. G7, абсолютно очевидно, стало геополітичною прелюдією до саміту НАТО.

Зараз вже немає жодних сумнівів, що для того, аби зберегти НАТО, ФРН повинна бути виключена з Альянсу без зволікань. Або - треба створювати новий Альянс: без Німеччини, без Меркель та без її союзників.

До влади у ФРН прийшли найбільш реакційні сили, яких Європа не бачила, приблизно, з початку 1970-х років. Найбільш реакційні, найбільш проросійські, найбільш антти-американські, найбільш анти-натовські та анти-українські. Якщо Меркель впаде, на що треба сподіватися, ще є шанс відвернути найгірше на даному історичному проміжку. Є шанс, що політики на кшталт Зеєховера, ще зможуть зупинити сповзання ФРН до прірви. Але, якщо не встигнуть, тоді «німецьке питання», яке здавалося, вирішеним, знову стане ключовим для майбутнього Європи.

ФРН та Меркель треба було зупиняти ще у Бухаресті на саміті НАТО. Потім їх треба було зупиняти на початку 2010 року, коли жахлива боргова криза тотально накрила ЄС та, особливо, єврозону. Потім Німеччину та Меркель треба було зупиняти, коли вони укладали страхітливу іранську ядерну оборудку. Меркель та її соратників треба було зупиняти, коли вона разом із своїм соратником Путіним нищили Україну.

Зараз ситуація докорінно змінилася. Ангелу Меркель зупиняти вже не треба. Її особисто та її соратників, скоріш за все, може чекати міжнародний суд.

Меркель здогадується про це. Вона у стан агонії. Й тому особливо небезпечна. Й тому вона може піти на що завгодно, аби уникнути покарання. Її особиста доля наклалася на геостратегічні реалії, коли Меркель, заради власного порятунку, утворює анти-європейський, анти-натовський, анти-американський союз разом із Москвою, Пекіном та Тегераном.

Дональд Трамп утворює союз проти цих зловісних сил. Часу для приєднання до цього союзу дуже мало. Трамп, а тим більш історія, чекати не будуть.