8 травня 2018 року може увійти в історію в якості поворотного моменту, який, з одного боку, остаточно засвідчив про крах світової політичної архітектури, яка формувалася після завершення Холодної війни. З іншого, в якості початку формування нового глобального геостратегічного порядку на чолі із Сполученими Штатами Америки в часи поновлення силової політичної конкуренції.

Чому президент США Дональд Трамп так зволікав із знищенням іранської ядерної угоди? Він же обіцяв американцям «розірвати» той найбільш страхітливий договір, як тільки займе Овальний кабінет у Білому домі. Скільки втрачено часу, який повернути вже неможливо й за якого відбулося не лише неймовірне посилення тегеранського режиму мулл, а стався потужний зсув силового балансу у цілому Близькому Сході та Перській Затоці та утворився союз Ірану – Росії – Сирії та Туреччини.

Від самого початку було зрозуміло, що Joint Comprehensive Plan of Actions (JCPOA), або іранська ядерна угода, замислювалася адміністрацією Обами для того, щоб назавжди позбутися для США статусу наддержави. А також для того, щоб прямо загрожувати самому існуванню Ізраїлю шляхом виведення Ірану в стан ключового гравця в регіоні. Після підписання JCPOA все йшло саме у цих напрямках.

Дональд Трамп це підсвідомо розумів. Але, нав’язані йому ключові фігури в адміністрації, передусім, Тіллерсон та МакМастер були «надійними охоронцями» страхітливої іранської оборудки. Скоріш за все, Дональд Трамп зрозумів остаточно, що подальше зволікання може призвести до великої катастрофи, яке абсолютно пряме вплине на долю його президентства. Призначення Джона Болтона та Майка Помпео стало, багато в чому, наслідками такого розуміння та сприйняття Трампом.

Через півгодини після історичної заяви Трампа про вихід США з JCPOA, Білий дім оприлюднив ‘JCPOA Talking Points’, який є дороговказом, як президент Трамп та його адміністрація будуть діяти в умовах після іранської ядерної угоди. Вирішальне, те, що ‘JCPOA Talking Points’ прямо натякає на майбутню зміну тоталітарного іранського режиму мулл.

Обама - у відчаї та істериці, Меркель - у відчаї та істериці, Макрон - у відчаї та істериці, Могерині - у відчаї та істериці. Майже в такому стані й Мей, тим самим добиваючи саму себе. Але, у захваті Ізраїль та Саудівська Аравія, як, фактично, вже члени нової глобальної коаліції на чолі із США за президентства Трампа.

Трамп вже більше, навіть не вмовляти, слухати Меркель та її «партнерів», включаючи Путіна, не буде. Слухати, фактично, своїх ворогів – це занадто. Тому його уряд чітко сказав, що поновлені санкції проти тегеранського режиму також будуть розповсюджуватися й проти тих, хто захоче й надалі, як «залишитися» в угоді, так й продовжувати мати справу із режимом мулл. В першу чергу, це стосується Берліна та Москви, а потім й Пекіну.

Через тиждень, як заявлено, США введуть проти Ірану надпотужні санкції. Це буде початком нової глобальної стратегії США за часів Трампа.

8 травня 2018 року назавжди змінило світ. Невідомо, в кращий бік, чи ні? Але, абсолютно зрозуміло, що таким, яким світ був до цієї дати, він не міг залишатися надалі. Президент Трамп це зрозумів. Він зруйнував найбільш страшну основу того старого світу, який вибудували Обама, Клінтон, Меркель, Путін, Сі, Макрон, Трюдо, Хаменеї. Тому зараз, як ніколи, з’явилися надії, що світ стане краще. Питання: коли?