ТОП НОВИНИ ТА КОМЕНТАРІ

21.02.2018 | Сирія: посилення домінування Росії та зіткнення США і Туреччини
Олексій Коломієць, - Президент Центру європейських та трансатлантичних студій

Як й прогнозувалося, удари США у провінції Дейр-аль-Зор взагалі не мали ніякого відношення до американської стратегії щодо Сирії. Все набагато жорсткіше та сумніше – у США взагалі не існує ніякої стратегії щодо Сирії. Так, удари у Дейр-аль-Зор 7 лютого 2018 року проти сирійських, російських та іранських підрозділів були потужнішими, аніж удари американської армії по позиціях сирійської армії 6 квітня 2017 року. Відмінність походить із того, що два тижні тому накази віддавали військові командири, які безпосередньо перебували на сирійській території й лише потім інформували Пентагон та Білий Дім. У квітні минулого року накази віддавав особисто президент Дональд Трамп. Але, і тоді, й зараз, використання американської сили базувалося на персональних почуттях та відчутті образи. Кремль це зрозумів. Ось чому мовчав Путін. Мовчав та готував стратегічні дії у відповідь. Кремль зрозумів абсолютно, що настає час, коли можна утворити умови, які призведуть до зіткнення Сполучених Штатів та Туреччини. Саме це був стратегічний чинник, який лежав в основі рішення Путіна дозволити Ердогвну розпочати операцію «Оливкова гілка» у провінції Афрін . Кремлю потрібна була лише стратегічна витримка, аби побачити, що турецька операція захлинулася, змусити аль-Асада кинути його сили на столицю провінції Афрін та змусити курдів стати пліч-об-пліч із сирійськими урядовими силами. А втрати російських військ у Дейр-аль-Зор – просто дикі прорахунки та майже тотальна заспокоєність російських військових начальників на місцях. Ердоган та його уряд, майже, у відчаї. Піти з Афріну без перемоги буде означати страхітливу політичну поразку вдома. Залишитися в Афріні й надалі – це просто посилати турецьких солдат га загибель. За останніми, неперевіреними даними, за місяць турки втратили більш тисячі своїх солдат. Але, якщо залишитися, тоді в дію вступить Росія й ввічливо попросить Анкару звільнити й Афрін, й інші сирійські райони. Та найбільш страхітливо те, що зараз, як ніколи ймовірність зіткнення, як прямого, так й опосередкованого, США та Туреччини різко підвищилася. Прямого – між військовими силами США та Туреччини - може трапитися де завгодно у північній та північно-східній Сирії. Опосередкованого – між силами Туреччини та курдів - у Африні. Це, майже, неймовірно, але реально, що Росія та Сполучені Штати опинилися по один бік фронту в Сирії. А США та Туреччини, два члена НАТО – по різні. А НАТО мовчить. Як жахлива насмішка лунають слова речниці Держдепу, що вони «дуже занепокоєні» бомбардуваннями сил Асада у Східній Гуті. Це – майже вирок. Головний вирок - для Рекса Тіллерсона. Трамп опам’ятається щодо того, кого він призначив державним секретарем? А якщо не опам’ятається? Путін встановлює, майже, тотальний контроль над Сирією. Тобто, майже, встановив. 5 березня до Білого Дому повинен прилетіти Нетаньяху. Можливо, це буде остання спроба, щоб зупинити Путіна, Хаменеї та аль-Асада. Якщо Нетаньяху, взагалі, долетить до Вашингтону.


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2018. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект