Одночасно перед Дональдом Трампом та його адміністрацією постали чотири геостратегічних виклики, які, фактично, неможливо роз’єднати один від одного. Це – відкрита агресивна, силова політика Росії, божевілля у Сирії, маніакально-деспотичний режим у Північній Кореї та жорстокий, та абсолютно підступний, режим в Ірані.

Для мене вже не існує, як і не існувало до цього часу, сумнівів, що режим мулл в Ірані – це той напрямок головного, на даний момент, удару, який зможе неймовірно похитнути, якщо не знищити, безумну вісь зла, найбільш страхітливий союз сьогодення – союз Москви, Тегерану, Дамаску, Пхеньяна. Майже впритул, до цього союзу зараз наблизилися Катар, Туреччина та Венесуела.

Ще у 2007 році, адміністрації Джорджа Буша-молодшого настійливо та вірно пропонували нанести військові удари по головним іранським об’єктам, які визначалися, як ключові в іранській ядерній програмі. Заклики були проігноровані і, а в результаті, до влади в Ірані прийшов президент Ахмінеджад, а в США – Барак Хуссейн Обама.

Паралельно та одночасно , починаючи з 2009 року, в Ірані неймовірними темпами була прискорена національна ядерна програма, а банда Обами, абсолютно свідомо та спрямовано, почала шукати шляхи до умиротворення страхітливого режиму мулл. Все це призвело лише до двох жахливих наслідків.

Наслідок перший – у 2015 році банда Обами-Байдена-Керрі наполягла на укладанні абсолютно ідіотської та страхітливої «ядерної угоди» із Тегераном.

Наслідок другий – як результат, Іран, досягнувши нечуваної перемоги, майже, миттєво перетворився у ключового гравця в регіоні, а його вплив почав швидко розповсюджуватися далеко за межі Широкого Близького Сходу.

Основні напрямки індивідуальних дій Тегерану, а також дій в рамках утвореного союзу, спрямовані на – Сирію, де перемога цього союзу вже, майже, забезпечена; Перську Затоку, де після рішень Катару, цей союз, також неймовірно змістив баланс сил на свою користь; Ізраїль, щоб максимально залякати та ізолювати єврейську державу; Афганістан, щоб досягти максимальний переваг у цій країні; Іраку, аби закріпити там своє лідируюче позиціювання; Північну Корею, аби зберігати безумний режим Ина та змушувати його до виконання необхідних дій.

Цього переліку достатньо, аби Дональд Трамп почав приймати рішення. Але ж на протязі цілої передвиборчої кампанії Дональд Трамп однозначно заявляв, що Іран – це одна із вирішальних загроз для США, а іранська ядерна угода – це один із найстрахітливіших договорів, які він колись бачив. Правильно говорив. Зараз – настав час діяти.

І треба зрозуміти, що одними санкціями тегеранський режим мулл вже не зупинити. Руками банди Обами-Байдена-Керрі, керуючись тим мерзотним ядерним папером, до Ірану хлинули сотні мільярдів доларів, що неймовірно зміцнили режим мулл. Барак Хуссейн Обама знав, що робив.

Іранська ядерна програма, як продовжувалася, так і продовжується. Іран запускає балістичні ракети, які здатні нести ядерну зброю. Посилення Тегерану у Перській Затоці відбувається вкрай швидкими темпами. Тегеран вже, майже, нічого не боїться, провокуючи кораблі американського 5-го флоту, що базується у Бахрейні.

Президент Трамп повинен ухвалити рішення. Відтермінування буде робити ситуацію все більш складною, а ухвалення рішення на більш пізній стадії приведе лише до потенційно більших жертв.

Іранські ядерні об’єкти у Фордо, Кумі, Араку, Натанці повинні бути знищені. Для цього повинна бути застосована важка бомбардувальна авіація, а кількість атакуючих хвиль повинна бути не менш трьох. На іранську територію повинні бути висаджені американські сили спеціального призначення. Всі дії Ірану у Перській Затоці повинні бути заблоковані. Це мінімально необхідний перелік дій, що вимагаються.

І це, неодмінно, стане початком виходу із стратегічного роздоріжжя.