Події в Єрусалимі просто заборонено розглядати в якості, невідомо якого за кількістю, чергового етапу ескалації в ізраїльсько – палестинському конфлікті. Відносна «стабільність» в Ізраїлі була приречена, коли в цілому регіоні Широкого Близького Сходу йде пряме та неприховане силове геополітичне зіткнення.

Завдання союзу Росії – Ірану – Сирії – Хезболли, а також Катару та Туреччини, що майже стали членами цього союзу, ізолювати Ізраїль всіма засобами, але, в першу чергу, засобами військово – безпекового впливу. А повстання, що розгортається перед нашими очима в Єрусалимі, Західному Березі та у Газі – другий бік того завдання, але єдиної стратегії. Стратегії встановлення домінантної переваги в регіоні.

Як виглядає, стратегічний баланс у Сирії вже перетнув точку рівноваги та рішуче зсунувся у бік союзу Москви – Тегерану – Дамаску - Хезболли. Після своєрідного краху зустрічі у Гамбурзі цей союз почав ще більш агресивно та наполегливо розширяти зони свого незаперечного впливу на сирійській землі.

Незграбні домовленості між Трампом та Путіним щодо встановлення якихось «зон деескалації» привели до лише єдиного – в ті зони вторглися іранські загони та загони Хезболли, які, майже впритул, наблизилися до Голанських висот. Це наближення надало один із чітких сигналів палестинцям – настав час підривати ситуацію всередині Ізраїлю.

Геостратегічне зіткнення у Перській Затоці, окрім відволікання уваги, в першу чергу від сирійської бійні, теж змістило там баланс сил й не на користь держав, що виступили проти дій Катару. Так звана «катарська криза» ще більше зблизила Анкару із Москвою та Тегераном. В той самий час, Ізраїль, майже вперше, був завірений Саудівською Аравією у підтримці. А як поведе тепер Саудівське Королівство, а також інші держави Затоки, що виступили єдиним фронтом проти Катару, на тлі початку повстання арабів в Ізраїлі?

Як виглядає, союз Москви – Тегерану – Дамаску - Хезболли, а також Катару та Туреччини, розрахував правильно багато чого. І,в першу чергу, він побачив, що в Білому Домі просто відсутня близькосхідна стратегія. Потрясаюча промова Трампа в Ер-Ріяді – це не стратегія. Відмінний візит Трампа до Ізраїлю – це не стратегія. Спорадичні дії щодо Сирії – це не стратегія.

Як й було в часи Барака Обами, Трамп та його уряд повинні зрозуміти єдине – щоб вирішальним чином змістити баланс сил у регіоні на свою користь, треба передусім «вбити» іранську ядерну угоду. Дональд Трамп обіцяв це зробити, коли вів передвиборчу гонку. Він обіцяв це зробити особисто ізраїльському прем’єру. Зараз, коли Єрусалим у вогні, настав час Дональду Трампу виконати дану обіцянку. Якщо ні, тоді, може запалати цілий Ізраїль.