Навесні 2011 року сирійці кликали на допомогу НАТО та США. Тоді все було абсолютно зрозуміло: проти страхітливого асадівського режиму повстав сирійський народ. Обама та Клінтон, яка тоді була державним секретарем у Обами, промовчали. Так відкривався пекельний шлях до нинішнього сирійського мороку.

Тоді, п’ять років тому, ще не було іракського нинішнього божевілля, не поринув у хаос Ємен, не поринула у безодню кривавого політичного протистояння Лівія… Не було, не трапилося, не прийшло, не сталося… Тоді. Зараз все це є. У масштабах, від яких моторошно, а рівень майбутніх масштабів тільки потужно посилить цю моторошність.

Тому, що це наслідки безумної політики кліки Обами-Клінтон-Байдена-Керрі та інших.

Як я і передбачав, й передбачав правильно, головним та вирішальним стримуючим фактором для Барака Хуссейна Обами, що призвів до нинішнього безумства на Близькому Сході, й передусім у Сирії, була іранська ядерна оборудка. Та жахлива оборудка й стала головним інструментом тиску на Барака Хуссейна Обами, що призвело до зради сирійців. Це, зараз, вже також визнали провідні американські аналітики.

Хілларі Клінтон є одним із найбільших прихильників того жаху, що був підписаний трохи більше року тому у Відні Керрі. Той жах, майже повністю, розв’язав руки режиму мулл у Тегерані. І, нарешті, трапилося те, що й повинно було трапитися – утворилася коаліція Москва – Тегеран – Дамаск – Анкара. Це епічна поразка кліки Обами - Клінтон.

Криваві результати цієї поразки ми всі спостерігаємо. Правильно – лише спостерігаємо. І нічого не робимо. Роблять, точніше вбивають, лише Москва, Тегеран, Дамаск та Анкара.

А Хілларі Клінтон мовчить. Звичайно, як союзниця Кремля, вона повинна мовчати. Але, може вона взагалі замовкла. Її мовчання триває вже 271 день.

Сирія стікає кров’ю і це тільки прелюдія.