В минулу суботу в Палаці спорту в Парижі витончений аристократ Філіпп де Вілл'єр зібрав близькj 5000 людей, які напередодні мали інші наміри. Іхні плакати, що були розміщені повсюди, були красномовними: "Ми всі маємо одну причину сказати "ні".
Для одних дослідників, це означає "останню спробу врятувати вмираючу французьку виключність". Для інших - "банкротство політичного класу". Для третіх це пояснення "нашої власної нестриманості", для четвертих, що Франція знаходиться в "обіймах глибокої кризи ідентичності".
Референдум щодо тексту Європейської конституції занурив націю в русло жорстокого самоаналізу. Останні дослідження вказують - як і попередні сімнадцять опитувань, що виникла серйозна спокуса сказати "non".
"Це просто інтригує", - каже Паскаль Перріно, директор Cevipof з Центру вивчення французького політичного життя, - "тому що існує політичний, хоча й пасивний, консенсус у Франції на підтримку Європи. Але, коли задаєте конкретне питання, тоді про-європейські сантименти розплавляються".
Конкретне питання дуже просте : "Чи підтримуєте Ви Договір, що встановлює Європейську конституцію?". Але, те що трапилося не є розплавленням про-європейських сантиментів, а роплавлення французької визначеності та впевненості - французького погляду на самих себе та своє місце в світі.
Окрім відвертих анти-європейців з крайнього правого табору, а також глибоко непопулярного нинішнього право-центристського уряду, існує маса менш видимих скарг та побоювань, які підсилюють французьке голосування "ні".
І все ж таки, згідно думок письменника Деніса Тіллінака, головною проблемою є проблема ідентичності: "Сьогодні ми є європейцями, і тільки потім французи. Було чудово в Європі з шести, або 12 країн: ми знали італійців, німців. Але, Європа з 25-ти? Ми навіть не знаємо хто ми і звідки".
Багато коментаторів, в тому числі таких знаменитостей, як Ролан Кайрол, відмічають, що "блакитні" та низькі за посадою "білі" комірці , власники та фермери планують голосувати проти, в той час, як професіонали, менеджери та випускники вузів налаштовані голосувати за. Кайрол каже, що "існує дві країни".
Згідно оцінок аналітика Алена Дюгамеля, Франція потерпає від загальногої економічної недуги, яка спричинена високим безробіттям, стагнацією заробітної платні, пенсійними побоюваннями, страхом втратити роботу за рахунок поляків або литовців. Це "ні" сьогоднішньому світу, "ні" - світу, що веде боротьбу".
Це, можливо, найбільш часто, що можна почути серед аргументів проти конституції - надмірна конкуренція, вільний ринок, "Англо-Саксонська Європа", що вб'є французькі робочі місця та зруйнує французький соціальний та громадський сектор.
"Найкраща соціальна модель зараз не є більше нашою соціальною моделлю, - відмічав Ніколя Саркозі минулого тижня. "Європа вимагає наших змін".
Сигнал більш ніж чіткий: на протязі років жоден із французьких політиків не наважився визнати, що в глобалізованому світі французька модель стає непридатною без чесних далекоглядних реформ.
|