7 травня виборці у Сполученому Королівстві обирають не лише членів Палати громад, але й вектор розвитку країни, що стоїть на порозі драматичних змін. Після років політичної стабільності урядів Маргарет Тетчер та Тоні Блера, стабільно високого курсу національної валюти та впевненого економічного розвитку, країна опинилася на політичному роздоріжжі. "У наступні п'ять років ми можемо побачити новий референдум про незалежність у Шотландії та референдум про членство Британії у ЄС, який може завершитися виходом з Європи. Це може мати величезні негайні наслідки для людей і країни, але й для майбутніх поколінь також", - пише аналітик британської дослідницької компанії YouGov Джо Твиман.

Великобританія - один з постійних членів Ради Безпеки ООН, країна з атомним арсеналом, п'ятим за обсягами оборонним бюджетом у світі та другою за обсягами економікою у ЄС. З обсягом у 2,2 трильйона євро вона випереджає французьку, поступаючись лише німецькій. І все це зараз на кону. Чи залишиться Великобританія у складі ЄС? Якою буде міграційна політика? Що буде з атомним арсеналом?

Шотландський фактор

Основна боротьба традиційно розгорнулась між Консервативною партією на чолі з чинним прем'єром Девідом Кемероном та її лівими опонентами - лейбористами, яких очолює Ед Мілібенд. Їхні позиції, згідно з опитуваннями, майже рівні. Центристські учасники чинної коаліції - ліберальні демократи - можуть заплатити високу електоральну ціну за підтримку урядової політики заощаджень. У політичній боротьбі цього разу є й нові гравці, що сподіваються вразити результатом. Це євроскептики - партія UKIP, яку очолює Найджел Фарадж, - та шотландські націоналісти з SNP, чия очільниця, перший міністр Шотландії Нікола Старджен, стала справжньою зіркою цієї кампанії.

Лондонські таблоїди називають її "найбільш небезпечною жінкою у Великобританії". Та її популярність, схоже, лише зростає. SNP сподівається здобути більшість з 59-ти закріплених за Шотландією місць у британському 650-місцевому парламенті, повідомляє Reuters.

Старджен вже поставила під сумнів легітимність нового уряду, якщо він не включатиме шотландців та відмовилася виключати можливість проведення повторного референдуму про незалежність Шотландії. Британських журналістів 44-річна провідниця SNP переконувала у тому, що шотландський націоналізм "не роз'єднує".

Водночас на вулицях Глазго преса побачила іншу картину. Так, цього тижня Лейбористська партія звинуватила SNP у підбурюванні агресивного натовпу своїх прихильників, які накинулися на представника лейбористів Джима Мерфі. Він щойно прибув до Глазго з передвиборчою агітацією. Як повідомляє The Daily Mail, на нього накинулася група з 30 прихильників шотландської незалежності, незадоволених позицією Робітничої партії в питанні єдності Великобританії. Про схожий інцидент розповів журналістам й інший активіст лейбористів. Політична розмова на вулиці переросла у штовханину та побої.

Житло й міграція

Окрім проблеми шотландського сепаратизму, центральними темами цієї кампанії стало болюче питання міграції, ціни на нерухомість та стан соціального забезпечення в країні.

Ціни на житло останніми роками стали проблемою національного масштабу. Лише за останній рік вони зросли на понад 5 відсотків, повідомляє Reuters. Особливо сутужно у столиці. Для багатьох оренда чи купівля житла у Лондоні стала недоступною мрією, тоді як ринок переорієнтувався на багатих клієнтів, що скуповують житло та квартири під інвестиції капіталу.

Починаючи від 1998 року, міграція до Великобританії постійно зростала. У деякі роки притік населення перевищував чверть мільйона осіб на рік. Тож тема контролю міграційних потоків вийшла на перший план ще на виборах 2010-го року. Цього разу популісти з UKIP поставили її у центр своєї передвиборчої кампанії. Їхній лідер Найджел Фарадж, що посилено будує собі імідж "хлопця-друзяки" простого люду, обіцяє вивести Великобританію зі складу ЄС, покласти край вільному пересуванню півмільярда європейців Великобританією та запровадити міграційну систему за прикладом австралійської.

І хоча опитування не пророчать популістам перемоги, все ж система в'їзду до Сполученого Королівства може зазнати суттєвих змін, застерігають оглядачі. Свої пропозиції до політики міграції та працевлаштування висувають і консерватори та Лейбористська партія. Перші прагнуть внести змін до правил доступу до системи соціальної допомоги, а Робітнича партія прагне посилити боротьбу з компаніями, що працевлаштовують мігрантів.

За даними Центру міграційних досліджень при Оксфордському університеті, станом на 2013-ий рік до 40 відсотків низькооплачуваних робочих місць були зайняті мігрантами.

Майбутнє у ЄС під питанням

Подібні плани не на жарт турбують іноземних інвесторів, які роками звикли бачити Сполучене Королівство "острівком стабільності". Референдум про членство у ЄС, який консерватори обіцяють провести не пізніше 2017-го року, може мати непередбачувані результати й наслідки для британської економіки. За прогнозами економістів, у разі виходу, хоча й краху не станеться, ВВП країни втрачатиме від 2 до 5 відсотків щороку до 2030-го. За оцінками ж німецьких дослідників з Bertelsmann Stiftung та інституту ifo, втрати можуть сягнути 14 відсотків ВВП, повідомила газета The Guardian.

Найджел Фарадж домагається виходу країни з ЄС 
Найджел Фарадж домагається виходу країни з ЄС

До того ж, це значно ускладнить життя малому й середньому бізнесу - 45 відсотків експорту Великобританії припадає на країни ЄС. Саме тому, вочевидь, більшість представників британського бізнесу виступають проти ідеї виходу з ЄС. Згідно з опитуванням Британської торговельної палати, 63 відсотки опитаних представників британських фірм вважають, що вихід з ЄС зашкодить країні.

На міжнародній арені

Внутрішні чвари помітно впливають й на позиції Великобританії на світовій арені. Чинному прем'єрові та його урядовцям вже закидали мінімізацію ролі Британії у міжнародній політиці і, зокрема, пасивність у розв'язанні української кризи. Особливе занепокоєння викликає майбутнє атомного арсеналу Сполученого Королівства, адже шотландські націоналісти та ліберальні демократи вже заявили, що виступають проти його розбудови.

Все це відбувається на тлі небаченого з часів "холодної війни" напруження у відносинах Лондона та Москви, коли російські військові бомбардувальники та кораблі ледь не щотижня змушують Збройні сили Її Величності за тривогою підніматися у повітря та виходити у море.

Коли на початку кампанії Еда Мілібенда запитали, чи він здатний протистояти таким, як Путін, він відповів: "Чорт забирай, так! Я достатньо міцний". Така реакція додала деяким аналітикам сумнівів у тому, що Мілібенд справді пасує на роль прем'єра.

Останні опитування громадської думки свідчать, що консерватори та лейбористи можуть розраховувати на приблизно однакову кількість місць. Але жодна із провідних британських партій, вочевидь, не матиме твердої більшості.

Оглядачі прогнозують, що ці вибори, які прем'єр Кемерон назвав "найважливішими у цьому поколінні", можуть відкрити нову еру в британській політиці. Нестабільний коаліційний уряд невдовзі може стати для Великобританії нормою, а не винятком