Історія не помилилися. «Колишній президент» Порошенко в стадії цілковитого політичного вмирання. Головних питань два. Перше: «Чи потрібно прискорювати стратегічну смерть українського Путіна?». Друге: «Що встигне накоїти «колишній президент» України Порошенко перед відходом у політичне провалля?». Але для того, щоб недопрезидент Порошенко не створив другого, треба відповісти «так» на перше питання.

Чи очікували ми, що український Путін, агонізуючи, буде творити страшні речі. Безумовно. Це він і робить І знову втрутилися історія, щоб агонію Порошенко перевести в політичну смерть Порошенко. «Віденський землетрус» завдав удару такої сили, після якого шансів на порятунок не залишається.

Але чи так несподіваним стався цей  «Віденський землетрус»? Ні. Чи зіграв він стратегічну роль у знищенні «колишнього президента» Порошенко? Ні. Цей землетрус тільки прискорив відхід путінського союзника у небуття.

Вирішальним виявився «європейський» крах «президента миру». В Києві зустрілися два «трупи». Один – геополітичний труп – ЄС. Другий – політичний труп – Порошенко. Трупи між собою не розмовляють. Так і трапилося. Для Порошенко та євросоюзівців говорити нема було про що. Це стало переломним для краху Порошенко. І він інстинктивно потягнувся до свого кремлівського соратника. А це вже остаточна зрада. І   «Віденський землетрус» просто зафіксував цю зраду, яка, напевно, народилася ще навесні минулого року.

В таких умовах відповідь на «Чи потрібно прискорювати стратегічну смерть українського Путіна?» однозначна - так. І саме зараз необхідна українська єдність, щоб стратегічна смерть Порошенко не принесла ще більших нещасть та потрясінь.

Вакуум влади відчувається все гостріше. Надзавдання: не дати цьому вакууму перетнути межі неповернення та почати заповнювати цей вакуум повітрям переконань та перемоги.