ТОП НОВИНИ ТА КОМЕНТАРІ

12.04.2005 | “Слід бути оптимістом, оскільки НАТО дає позитивні сигнали”
Джерело - "Львівська газета"

Мішель Дюре впродовж декількох років працює в галузі співпраці України з НАТО. Одним зі своїх першочергових завдань пан Дюре вважає необхідність інформувати громадян нашої держави про діяльність Північноатлантичного альянсу.

За словами Мішеля Дюре, за старої влади в Україні цьому чинили різні перешкоди, внаслідок чого в суспільстві існують негативні стереотипи про Півчноатлантичний альянс. Проте після помаранчевої революції, на думку пана Дюре, можна говорити про новий етап відносин України з НАТО.

– Напередодні війни в Іраку Альянс розділився. Крім того, чимало говорять про необхідність реформ в організації. Чим нині є НАТО – сильною організацією чи формою діалогу урядів?

– Процес трансформації НАТО лише розпочався. Декілька років тому, а особливо після терактів у США 2001 року, в Альянсі зрозуміли, що слід відповідати на нові загрози та виклики, зокрема тероризм, розповсюдження зброї масового знищення, соціальна чи етнічна нестабільність у регіонах тощо. Тому ми вирішили поліпшити нашу політичну систему розв’язання проблем, військовий потенціал і спроможність організації. Під час зустрічі наших президентів, міністрів закордонних справ і міністрів оборони на самітах у Празі та Стамбулі ми змогли розпочати реальний процес трансформації НАТО.

– Що передбачає трансформація Альянсу?

– Найперше, ми, безумовно, зацікавлені в поширенні стабільності. Ми не робитимемо цього шляхом застосування танків, тому створюємо сили швидкого реагування, які нині охоплюють 21 тисячу військових і які можна буде надіслати для оперативного реагування впродовж декількох днів. Тепер НАТО вже не має доктрини захисту проти Радянського Союзу, не має військової доктрини, в якій планують атаки чи контратаки великих військових армій і формувань.

Нині НАТО – це система країн, кожна з яких пропонує власну військову специфіку: наприклад, батальйон ядерного, бактеріологічного та біологічного захисту в Чехії, літаки Бельгії, кораблі Іспанії та Італії. Завдяки цим спільним зусиллям ми можемо досягти цілей, які гнучко використовують у боротьбі з тероризмом. Це не є дуже складна та комплексна структура, вона гнучка й може адаптуватися до необхідної ситуації. Такою була філософія нашої трансформації: бути гнучким, швидким і знайти цей потенціал у наших збройних силах. Не секрет, що збройні сили держав НАТО також зазнають змін. Для прикладу, коли я був офіцером бельгійських збройних сил, ми мали 100 тисяч військових, нині – близько 30 тисяч. І цей процес скорочення та переходу на професійну основу триває в усіх державах НАТО.

Другим аспектом нашої трансформації стало посилення партнерства. Маємо стратегічне партнерство з Російською Федерацією та Україною. Одинадцять років тому НАТО розпочало “Середземноморський діалог”, а нещодавно – “Стамбульську ініціативу”, які дозволяють започаткували діалог із країнами Африки та Близького Сходу. Це не означає, що НАТО хоче поширювати свій вплив, Альянс прагне показати, що шляхом діалогу можна забезпечувати мир і стабільність у регіоні.

Насамкінець варто зазначити, що НАТО було організацією колективної оброни, натомість тепер є організацією колективної безпеки. А між цими двома поняттями велика різниця.

– Як виглядають перспективи відносин України з НАТО? Яка позиція НАТО щодо цього питання?

– Це дуже складне питання, оскільки багато було зроблено й багато чого ще потрібно зробити. Ми маємо стандарти, які є дуже загальними. Наприклад, стосовно демократії. Помаранчева революція показала світу, що Україна, безумовно, готова до демократії і нині має легітимну владу. Але існує декілька пунктів, які Україна сама пропонує виконувати. Це стосується реформи в галузі економіки, політики, збройних сил тощо. Тому ще багато треба зробити. Я переконаний, що процес уже розпочався. Слід бути оптимістом, оскільки НАТО дає позитивні сигнали. Проте Альянс не може зробити все за Україну. Державі необхідно досягнути тих стандартів, які мають держави НАТО. Своєю чергою, НАТО проводить політику відкритих дверей щодо України.

– Після арешту українських літаків “Руслан” були чутки, що НАТО може відмовитися від контракту з українською стороною. Чи може таке статися?

– Ми вважаємо, що співпраця з Україною в галузі стратегічних перевезень є дуже важливою. Без України НАТО не змогло б, наприклад, надсилати наших військових в Афганістан. Те, що сталося, було неочікуваним для нас. Сподіваємося, що ці юридичні питання буде швидко вирішено. Проте це стовідсотково юридичні проблеми, держави НАТО не можуть впливати на рішення. Наскільки мені відомо, Альянс не планує відмовлятися від співпраці з українською стороною в цій сфері.

 


USERS COMMENTS

Ваше ім'я
Ваша поштова скринька
Заголовок
Ваш відгук
Залишилось сомволів
| | | Додати в вибране
Пошук
Підписка
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Інститут євро-атлантичного співробітництва
Центр "Україна - Європейський вибір"
Defense Express
Центр європейських та трансатлантичних студій

Rambler's Top100 Rambler's Top100


Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Міжнародного Фонду "Відродження"
Міжнародний фонд відродження Проект здійснено за підтримки
Центру інформації та документації НАТО в Україні
© 2004 - 2020. ЄВРОАТЛАНТИКА.UA
Всі права захищено.

Даний проект фінансується, зокрема, за підтримки Гранту Відділу зв'язків із громадськістю Посольства США в Україні. Точки зору, висновки або рекомендації відображають позиції авторів і не обов'язково збігаються із позицією Державного Департаменту США.
На головну Анонси подій Новини Аналітика Топ новини та коментарі Мережа експертів Про проект