Гонконг став останньою ланкою, яка замкнула ланцюг геополітичних землетрусів, що протягнувся від України до Близького Сходу, Ірану та Афганістану. Вплив долі Гонконгу для Азії можна буде порівнювати із впливом долі України для цілої Європи та значно далі.

Сподіватися, що ерзац-президент Порошенко витисне із себе хоч якусь фразу про підтримку демократії в Гонконзі, це те ж саме, що Порошенко буде утворювати коаліції проти Путіна. Це так, Петро Олексійовичу?

Навколо Порошенка обертаються два елемента – Чалий та Клімкін. Перший – кращий в Україні спеціаліст по конвоям, особливо російських. Хоча сам Чалий вважає себе фахівцем із міжнародних питань. Це правда, Валерій Чалий? Так чому ж тиша щодо хоча б мінімальної підтримки студентів Гонконгу? На Майданах України також, в першу чергу, стояли студенти, які виборювали свободу, як для себе, так і в деякій мірі, для студентів із далекої провінції комуністичного, диктаторського Китаю. І вони мають повне право голосно запитати у Чалого: «Чому жодного слова, жодного звернення до тих, хто зараз бореться за свободу Гонконгу, так і в деякій мірі, за свободу України?». Думаєте, дочекаємося? Чалий рахує вантажівки з конвою ФРН.

Не міністр, не закордонних справ, не України Павло Клімкін вже навіть машини не рахує. Він через Інтернет розмовляє з батьківщиною – Росією. Розмовляє годинами. «О России думает?»

Клімкін та Чалий за лічені місяці знищили зовнішню політику України. Кожна секунда перебування їх у владних кабінетах буде вимагати надзусиль, аби Україна хоча б почала виходити на вірний шлях у наджорстоких, за своєї природою, сучасних геополітичних тенетах.

Мовчання цих двох персон не є очікуваним. Страшне те, що їх мовчання з радістю сприймається новітнім китайським диктатором Сі Цзіньпіном. Коли в Україні йшла революція, Сі також мовчав на радість путінам, кастро, асадам.

 Чалий, Клімкін та Сі – союзники?