Вражаюча наївність щодо російського диктатора та його кліки. Але чи ми чекали чогось відмінного від ЄС, який закляк від страху? Чи ми чекали чогось іншого від тих в Києві, які стали творцями катастрофи України за неповні три місяці?
Що змінилося в діях та словах полковника КГБ після анексії Криму? Правильно, нічого. Лише перехід до прямого знущання над Заходом та його інституціями. А, можливо, вони того й заслуговують? За повну стратегічну безпорадність, за політичну та військову слабкість та примітивні ілюзії, та свій штучний світ, який не має нічого спільного з новим та наджорстким світовим порядком.
Путін вивів війська з Криму? Навпаки, армійські угруповання на окупованій території тільки нарощуються.
Путін відвів війська від східних та північних кордонів України? Ні. Він і не збирався того робити.
Путін припинив підтримку масштабної диверсійної діяльності в Україні? Ні.
Путін припинив економічний та фінансовий тиск на Україну? Ні, тільки підсилення.
Але що, повинні були розраховувати на протилежні дії? Все відбувається, як і повинно відбуватися в рамках силової політики, яка є жахом для євролунатиків та єврократів. У них своє – вибори до якогось міфічного «Європейського парламенту» з кандидатами, надзвичайно пов’язаними із московською клікою.
Путін неймовірно відчуває стратегічну слабкість Заходу. Він чудово знає про фундаментальну стратегічну імпотенцію ЄС. Він боїться лише одного – сили. Саме тому він взяв курс на Шанхай. Мета була одна – утворення союзницької коаліції з Піднебесною. І ось тут полковник КГБ програв. Він не міг виграти у Шанхаї. Він є дуже слабким партнером для могутнього комуністичного Китаю. І Пекін є ключовим гравцем у антизахідній коаліції, що народжується.
Путін це розуміє. І він буде наступати на Захід. Чи вистоїть Захід? Величезні сумніви. Що абсолютно очевидне, так це те, що у відповідь на антизахідну коаліцію у самого Заходу немає іншого виходу, окрім створювати свою коаліцію – Коаліцію захисту свободи та демократії. І не соромиться називати ворога ворогом. А вороги – це Москва та Пекін. Це - стратегія, тактика – слідом. Україні повинно бути забезпечено одне з чільних місць у Коаліції захисту свободи та демократії. Але чому повинно? Україна вже виборола собі таке місце.
Ключове питання – хто стане провідником України в такій коаліції? Воно спрощується тим, що ми вже знаємо, хто не стане таким лідером. Це – Турчинов, Яценюк, Дещиця. Цих персон, напевно, чекає суд. За зраду.
|