Про це Українська служба Бі-Бі-Сі поговорила з директором американського Інституту німецьких студій Джексоном Джейнзом.

Бі-Бі-Сі: Чи можна сказати, що американо-німецькі розбіжності, пов'язані з війною в Іраку, вже позаду після саміту Буш-Шредер?

Джексон Джейнс: Я не думаю, що вони вже позаду. Це лише початок, і в цьому є мета візиту президента Буша. В основі переговорів - що робити з Іраном, як бути з ситуацією на Близькому Сході, і, головне, як стабілізувати ситуацію в Іраку. Не думаю, що ці проблеми вирішаться за один перебування Джорджа Буша в Майнці - тому він планує навесні ще дві поїздки до Європи.

Бі-Бі-Сі: Про що свідчить той факт, що президент Буш вибрав саме Німеччину для свого першого двостороннього візиту в Європі, і також те, що він не поїхав до Франції, але побував у Німеччині?..

Джексон Джейнс: Тут дві речі. По-перше, він зустрівся з президентом Шираком і мав окрему вечерю з ним. Таким чином до президента Ширака була проявлена особлива увага, хоча президент Буш і не поїхав до Парижа! Поїздка до Німеччини була вибрана свідомо. Стратегія Вашинтона спирається на розгляд Німеччини як ключової країни, яка допоможе зробити цілу Європу більш схильною до співпраці зі США. Американці вважають Німеччину більш готовою до такої ролі, аніж Франція. Також треба пам'ятатти, що в Німечичні президент Буш хотів відвідати американських та німецьких вояків, які служили в Афганістані - цього він не зробив би у Франції.
 
Німецький канцлер пропонує Трансатлантичний форум

Бі-Бі-Сі: Канцлер Шредер нещодавно висунув ідею створення так званого транс-атлантичного Форуму, поскаржившись, що в рамках НАТО не часто обговорюються болючі світові теми - той же Ірак тощо. Цю ідею днями у Брюсселі підтримав і президент Франції Ширак. Які мотиви стояли за ініціативою канцлера Шредера щодо Форуму?

Джексон Джейнс: Я гадаю, що в цьому щось є. Є потреба більшого включення діалогу Євросоюз-США в транс-атлантичні відносини. НАТО, яке від початку було військовим альянсом, нині також відіграє важливу роль - в цьому сумніву немає. Але Євросоюз набирає силу, і чим далі, тим частіше ЄС буде говорити одним голосом. Хоча це й не станеться у найближчій перспективі - надто в питаннях політики та оборони. Але треба навчитися вирішувати такі питання, як зміна клімату чи тема Міжнародного трибуналу, які лежать в рамках інтересів США і Євросоюзу і не зачіпаються напряму НАТО. Тобто формат стосунків США-ЄС ширший, аніж просто в рамках НАТО. Але справді зараз час для США та Євросоюзу налагодити механізм діалогу, який до цього не завжди працював.

Бі-Бі-Сі: Чи можна припускати, що з "великої європейської трійки" - Британії, Франції та Німеччини - саме Німеччина є ключовим для Сполучених Штатів партнером? З Британією, так би мовити, все ясно - вона за міцні транс-атлантичні зв'язки. З Францією також все зрозуміло - вона скептична. Але саме від позиції Німеччини залежить майбутнє та міць транс-атлантичних зв'язків...

Джексон Джейнс: Німеччина буде мати інше ставлення до побудови своїх стосунків зі Сполученими Штатами і своїх стосунків з Європою - зокрема з Францією. Історія останніх 50 років свідчила про дуже тісні стосунки Німечини та США. Вони були особливими. США були присутні в Німеччині. Німеччина була розділена. Америка та Німеччина важко працювали, США допомагали німцям, і зрештою в 1989-1990 роках Німеччина була об'єднана. Ці речі становлять фундамент американо-німецького партнерства. І незважаючи на негативне ставлення німців до війни в Іраку чи негативне сприйняття президента Буша багатьма німцями, Німеччина завжди буде мати інший підхід до оцінки важливості США. Але водночас Німеччина стає все, сказати б, впевненішою щодо своєї ролі в Європі, вона потребує Європу, вона хоче бути частиною Європи. І бачить якусь місію в Євросоюзі. Але Німеччина буде дивитися і через Атлантичний океан як важливу частину своїх національних інтересів. І в цьому відмінність Німеччини від Франції.

Бі-Бі-Сі: Канцлер Шредер має особливі стосунки з російським президентом Владіміром Путіним. Росія також активно будує своє парнерство з Німеччиною. Декого з країн, що розташовані між ними, це часом лякає - ту ж Польщі чи Україну...

Джексон Джейнс: Ну, я думаю, що треба розрізняти стосунки, які встановилися між Путіним та Шредером, і питання чи проблеми, які існують на порядку денному в Росії та в стосунках з Росією. Треба з вигодою використовувати ті тісні особисті стосунки, які встановилися між Путіним та Шредером. Німеччина має використовувати цю нагоду з тим, аби впевнитись, що вона може мати вплив і навіть матиме право тиснути на Путіна-президента - не Путіна-друга, а саме президента, який може повести Росію в тому напрямку, який би відповідав інтересам партнерства Заходу й Росії. Президент Буш також має певні впливи на президента Путіна, але в канцлера Шредера особлива роль. Мені здається, що тема Росії була обговорена на зустірічі Буш-Шредер.

Бі-Бі-Сі: Німеччина була одним з головних двигунів розширення Євросоюзу. Зокрема, саме німці були ґарантом того, що Польща потрапила до ЄС. За два тижні президент України Ющенко здійснить свій візит до Німеччини - це буде першою країною Європи, і Заходу взагалі, куди він поїде з двосторннім візитом. Чи зможе Україна зробити з Німеччини також своєрідного локомотива своєї євроінтеґрації?

Джексон Джейнс: Вірогідно. Мета візиту до Німеччини невдовзі після перемоги на виборах базована на принципі, що розширення Євросоюзу чи входження України до ЄС - що, звичайно, є перспективою віддаленою і не станеться дуже швидко - є тим, в чому зацікавлена Німеччина. Німці розглядають ЄС як фактор регіональної стабільності та безпеки на сході Європи і навіть у світі. Тому розширення ЄС за межі нинішньої географії з 25-ти членів, залучення України, добре партнерство з Росією, залучення Молдови та інших - цього Німеччина прагне. Ющенко поїде до Німеччини, вочевидь, розуміючи, що Берлін хотів би подальшого розширення ЄС на схід. Але також Ющенко, напевне, хотів би домогтися, аби Німеччина зробила доступними для України ресурси Євросоюзу для проведення реформ.

Бі-Бі-Сі: Чим президент Ющенко міг би, так би мовити, купити німецьку прихильність до України - обіцянкою сприяти німецьким інвестиціям, геополітичними комбінаціями тощо?

Джексон Джейнс: Я думаю, Німеччина могла б допомогти в експорті своєї інфраструктури. Звичайно, Німеччина могла б допомогти грошима - в цьому сумніву немає. Але також Німеччина могла б допомогти - і це вона робила на Балканах і все більше робить з прицілом на Ірак - в навчанні і вишколі кадрів, в створенні інфраструктури демократичного сусупільства, і це могло б знадобитися Україні. Навчання бізнесменів, політиків, військових. Німеччина сама відбудувался з нуля після другої свтіової війни і стала взірцем демократії. Тому президент Юшенко міг би бути зацікавлений в такій от німецькій підтримці, але також і в інвестиціях та фінансовій допомзі.

Бі-Бі-Сі: Чи не наївно сподіватися, що Німеччина у майбутньому могла б стати таким же сильним адвокатом українських інтересів в Європі, як Польща, або таким же прихильником сильної незалежної України, яким зараз є Сполучені Штати?

Джексон Джейнс: Абсолютно. Я бачу в цьому потребу, є всі підстави сподіватися на це. Я гадаю, що про це також говорили президент Буш та канцлер Шредер під час їхньої зустрічі. Події останніх місяців в Україні показали, що як і в Польщі 15 років тому, в Празі, по всій центральній та східній Європі, що бажання демократичних змін повинно мати підтримку ззовні. І Сполучені Штати та Німеччина поділяють думку. що Україна повинна бути, по-переше, незалежною, по-друге, демократичною. І по-третє, Україна могла б допомогти іншим країнам-сусідам - в тому числі й Росії - також розвинути свої демократичні інститути.